0 | Код за ЄДРПОУ балансо-утримувача | Найменування балансоутримувача | Адреса балансоутримувача | Контактний телефон балансоутримувача | Місцезнаходження потенційного об"єкта оренди | Площа об"єкта оренди, кв.м | Назва потенційного об"єкта оренди (бу
№ з/п | Назва об"єкта оренди/ поверх/ інформація про особу, яка використовувала об"єкт, перед тим як він став вакантним/цільове призначення об"єкта, за яким об"єкт використовувався, перед тим як він став вакантним/період часу протягом якого об"єкт не використовувався
0 | Назва потенційного об"єкта оренди | Місцезнаходження об"єкта | № будинку | Загальна площа об"єкта оренди, кв.м | Корисна площа об"єкта оренди, кв.м | Найменування балансоутримувача | Характеристика об"єкта оренди (поверх) |
Олег Ніколаєв народився 16 березня 1975 року у селі Колибань Хмельницького району. Після школи закінчив Хмельницьке ПТУ №4, де здобув професію столяра з виробництва художніх меблів. Працював на промислових підприємствах міста Хмельницького. Був привітним та завжди усім допомагав, був гарним сім’янином. У вересні 2024 року Олег долучився до Збройних Сил України. Служив у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила на посаді стрільця-помічника гранатометника, сержант. Загинув Олег Володимирович 16 травня 2025 року біля села Миколаївка на Донеччині.
Олексій Петров народився 30 листопада 1978 року у Саратовській області росії. Більше двадцяти років Олексій проживав у Хмельницькому. Працював автослюсарем. Був дуже уважною та чуйною людиною, понад усе цікавився автомобілями. До війська Олексія мобілізували у вересні 2023 року. Служив захисник у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади стрільцем, сержант. Тримав оборону на Запоріжжі та Донеччині. У жовтні 2024 року зв’язок з бійцем обірвався, коли він перебував на Донеччині. ДНК-експертиза підтвердила, що Олексій Петров загинув 26 жовтня 2024 року.
Роман Ворошило народився 4 лютого 1986 року у місті Луцьку. Мешкав у Хмельницькому, працював далекобійником. Захоплювався спортом, був майстром спорту з дзюдо. Був чудовим батьком, другом, вірним чоловіком. Завжди міг підтримати, допомогти. У квітні 2022-року добровольцем став на захист України. Воював у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, старший солдат. Загинув захисник 12 травня 2025 року на Харківському напрямку. Воїн рятував поранених побратимів, зумів евакуювати їх, однак, сам потрапив під ворожий обстріл.
Володимир Нічиков народився 23 березня 1957 року у місті Маріуполь. Він проживав у Маріуполі. У цивільному житті працював ковалем. У 2015 році, коли росія вже вела бойові дії проти України, чоловік вступив до лав «Азову». У 2017 році, по досягненні 60 років, звільнився. Однак, на початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Володимир знову взяв до рук зброю. Він обороняв рідний Маріуполь у складі полку «Азов», тримаючи оборону на території заводу «Азовсталь». У травні 2022-го потрапив до російського полону. Там 1 травня 2024 року Герой загинув.
Андрій Лебедовський народився 5 травня 1972 року у місті Хмельницькому. Закінчив Хмельницьку ЗОШ №6 та Інститут прикордонних військ України. Активно займався спортом, був майстром спорту з дзюдо. Служив у Державній прикордонній службі. У 2009 році звільнився в запас. Працював головним інженером БМУ по газифікації. З початком повномасштабної війни Андрій Олексійович знову став на захист України. Служив у Луганському прикордонному загоні на посаді командира застави. Виконував бойові завдання на Київщині, Донеччині, Луганщині та Харківщині.
Михайло Стаховий народився 2 жовтня 1987 року в селі Волиця Хмельницького району. Закінчив Хмельницьку ЗОШ №26. Михайло проживав у Хмельницькому, працював водієм-далекобійником на міжнародних рейсах. На початку повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до лав ЗСУ. Служив спочатку у місті Хмельницькому. У березні 2024 року перевівся у 425 окремий штурмовий батальйон «Скала», де був водієм бронемашини, старший солдат.
Subscribe to
| | |