Дзявульський Микола Степанович

Дзявульський Микола Степанович
Народився Дзявульський Микола Степанович 1 вересня 1958 року у селі Чагерне Красноярського краю (росія) у родині репресованих українців.
1962 року разом з батьками, які поверталися із заслання, переїхав до с. Верба Дубенського району на Рівненщині.
Трудову діяльність розпочав у 1975 році електромонтером Шепетівського ДОКу.
Закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки у 1983 році.
З 1985-го по 2004-й рік навчав учнів географії і біології, був заступником директора з навчально-виховної роботи Городнявської загальноосвітньої школи, учителем, заступником директора з наукової роботи Шепетівського НВК № 1.
З 2004-го по 2006-й рік — завідувач організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради. Був депутатом Шепетівської міської ради у 1994—1998 рр.
Очолював громадську організацію «Шепетівська спілка підприємців» (2002—2005), Шепетівську міську організацію УРП «Собор». Микола Степанович був членом ВО «Свобода», помічником народного депутата України Ігоря Сабія з 2010 року, керівник Шепетівської міської громадської організації «Товариство політичних в'язнів, репресованих і членів їхніх сімей». Також він працював вчителем географії та біології у місцевій школі.
З перших днів Євромайдану Микола Степанович брав активну участь в акціях протесту. Був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». У Києві Микола Дзявульський завжди був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів. Він опікувався кожним шепетівчанином, який приїздив на Майдан.
Загинув близько 9 ранку у Києві біля «Жовтневого палацу» на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце 20 лютого 2014 року. Йому було 55 років…
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Миколі Дзявульському було присвоєно звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).