Сторінки історії

КАТЕРИНА РУБЧАКОВА: СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ ВИДАТНОЇ АКТРИСИ

Сергій ЄСЮНІН

Серед подолянок, доля яких пов’язана з національним українським театром, найвідомішим є ім’я Катерини Андріївни Рубчакової – видатної драматичної актриси й оперної співачки кінця XIX – початку XX ст. Її творчість та мистецькі досягнення набули всебічного дослідження ще у минулому столітті. Виокремлюються праці М. Лабінського [9], О.Лугового [10] та особливо П. Медведика [11, 12]. У нашому дослідженні висвітлимо подільські сторінки біографії видатної діячки української театральної культури.

Народилася 29.04.1881 р. у м. Чорткові (тепер Тернопільська область) у сім'ї Андрія та Розалії Коссаків, що зафіксовано відповідним записом у метричній книзі Чортківського греко-католицького деканату. Там же вказано про дату хрещення та миропомазання Катерини – 1 травня [2, арк.136]. Мати Катерини походила з бідної селянської родини Федоровичів із приміського села Горішня Вигнанка. Батько був з іншого приміського села – Білого, походив з родини ремісника, але мав схильність до музики, тому став людиною творчою, самодіяльним диригентом міського хору [3, арк.1]. Мешкала родина Андрія Коссака у Чорткові по вул. Залізничній. У сім’ї було шестеро дітей, усі вони змалку опанували музичну грамоту та співали в батьківському хорі, а згодом стали відомими діячами української сцени: старший брат Катерини Михайло – театральним диригентом і композитором, Василь – оперним співаком і театральним діячем, Володимир – актором, сестри Марія та Антоніна – драматичними актрисами.

Катерина з дванадцяти років співала у керованому батьком хорі, що став для дівчини "першою школою" формування вокальної майстерності. Сценічну діяльність розпочала з 1896 р. у Львівському театрі товариства "Руська бесіда", у трупі брата Михайла, який працював тоді диригентом й відшукував "голосистих" дівчат для хору в музичних виставах. Після блискучого виступу в 1898 р. у партії Оксани ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського) її прізвище з'явилось на шпальтах періодичних видань поряд із провідними митцями трупи. У 1899 р. Катерина Коссаківна одружилась з відомим українським актором і співаком Іваном Дем'яновичем Рубчаком. Відтоді й з'явилося на афішах театру нове ім'я – Рубчаківна (згодом – Рубчакова) [12, с.17-24].

Майже 20 років працювала Катерина Андріївна на сцені театру товариства "Руська бесіда", де у складі трупи виступала на сценах Львова, Перемишля, Станіслава, Чернівців, гастролювала в Кракові, Тарнові та багатьох ін. містах. Окремою подією стали гастролі театру в 1902-1903 рр. у подільських та волинських містах Російської імперії – Житомирі, Кам'янці-Подільському, Жмеринці [12, с.29].  К.Рубчакова привертала увагу передусім як оперна співачка, й саме цей її талант високо оцінювала театральна критика. Вона виконувала партію Оксани в "Запорожці за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, зачарувавши слухачів красою і силою голосу. А потім – інші партії: Оксани в "Різдвяній ночі" М.Лисенка, Маргарита у "Фаусті" Ш.Гуно, Мікаєла в "Кармен" М.Бізе, три жіночі партії – Олімпія, Антонія і Стеллі – в "Казках Гофмана" Ж.Оффенбаха, Батерфляй в "Чіо-Чіо-Сан" Д.Пуччіні. Успіх К.Рубчакової як оперної співачки загальновизнаний, однак не меншим її мистецьким покликанням була драма. Сценічними шедеврами К.Рубчакової критика визнала Галю в "Назарі Стодолі" Т.Шевченка, Марусю в "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" М.Старицького, Софію в "Безталанній" І.Карпенка-Карого, Анну в "Украденому щасті" І.Франка [11].

Перша світова війна 1914 р. застала театр "Руська бесіда" у Борщеві на Тернопільщині, де військова влада заборонила продовжувати вистави. Більша частина трупи з труднощами пробралась до Львова, але й тут вистави з цензурних оглядів були в забороні. Акторам довелося роз'їхатись по інших містах та шукати роботу у тимчасових театрах та трупах. Катерина Рубчакова спочатку повернулась до рідного Чорткова, але вже у 1916 р., незважаючи на  несприятливі умови воєнного лихоліття, прийняла пропозицію очолити українську мандрівну трупу Стрілецького театру при Легіоні Українських Січових Стрільців. Цей театр діяв в 1916-1918 рр. переважно на території Галичини, акторський склад мав близько 50 акторів-професіоналів й аматорів, що служили або були зараховані до Легіону. У 1917 р. до театру приєднався чоловік Катерини Андріївни – Іван Рубчак, з яким вона через збіг обставин ще в 1915 р. опиналась по різні лінії фронту.

У липні 1918 р. частина акторів під керівництвом К.Рубчакової утворила новий колектив – товариство "Чернівецький український театр". Цей театр грав спершу в Чернівцях, опісля об’їхав усю Буковину. Та, коли край захопила Румунія, "Чернівецький український театр" було заборонено й трупі наказали покинути Буковину. Акторам дали дозвіл на проїзд у Галичину, й таким чином "Чернівецький театр" опинився у Станіславі (нині – Івано-Франківськ), де у травні 1919 р. припинив існування [12, с.86-87].

У травні 1919 р. К.Рубчакова разом із чоловіком переїхала до Львова, де почала виступати у складі "Нового Львівського театру" під орудою А.Бучми, М.Бенцаля та В.Калина [4, арк.1].

"Новий Львівський театр" був створений 28 березня 1919 р. – в самий розпал боротьби за незалежність Української Народної Республiки (УНР). У квiтнi-червнi театр ставив вистави у містах Галичини та Західного Поділля (Стрий, Золочів, Чортків, Тернопіль), з липня 1919 р. на запрошення i за підтримки Мiнiстерства преси та iнформацiї УНР почав гастрольну поїздку Подiллям. Спочатку цілий місяць гастролі проходили у Кам’янцi-Подiльському, в залі Пушкінського дому та в літньому театрі. У складі трупи виділялись блискучою грою Катерина Рубчакова та її чоловік Іван Рубчак. Згодом у місто над Смотричем прибула i їхня донька, 16-рiчна Ольга Рубчакiвна. Майбутня заслужена артистка України, одна з фундаторів сучасного Київського театру iм. I.Франка, робила свої першi кроки в освоєнні акторського ремесла на підмостках саме цього театру. Кам’янчани та місцева преса схвально оцінили виступи "Нового Львiвського театру" та К.Рубчакової особисто. У липневому номері газети "Українське слово" в оглядовій статті про гастролі театру читаємо: "До товариства Новий Львівський театр належить така визначна сила, як талановита артистка К.Рубчакова…"[13]. Але наприкiнцi кам'янецьких гастролей Катерина Рубчакова захворіла. "Новий Львiвський театр" на початку серпня 1919 р. переїхав до Проскурова, але актриса на деякий час змушена була залишитися в приміському селі Зiнькiвцях (біля Кам’янця-Подiльського) у своїх добрих знайомих [7].

У Проскурові "новольвiвцi" гастролювали майже два мiсяцi. Вистави розпочалися з 9 серпня i проходили в міському театрі (нині міський Будинок культури). У виснаженому громадянською війною мiстi театр став справжнім осередком добра i миру. В окремі дні відбувалися благодiйнi вистави для козаків армії УНР та найбiднiших верств населення, працював невеликий читальний зал, влаштовувалися зустрiчi з акторами [1]. На самих виставах постійно були аншлаги. Проскурiвчани палко вітали артистів i чекали на приїзд К.Рубчакової.

Як тільки Катерина відчула полегшення, вона з радістю прибула до Проскурова. На сцені міського театру у вересні 1919 р. видатна актриса зiграла головнi ролi у виставах "Пошилися в дурні", "Безталанна", "Жидiвка-вихрестка", "Дай серцю волю, заведе в неволю...". Але, нажаль, К.Рубчакова знову занемогла. Театр 30 вересня відбув з Проскурова до Вінниці, а Катерина, попрощавшись з чоловіком, донькою, друзями, знову поїхала у Зiнькiвцi до давніх знайомих. Там її, ослаблену хворобою, схопив тиф. 22 листопада 1919 р. талановита актриса в 39 років пішла з життя [7].

Таким чином, зал Проскурівського міського театру став останнім, де лунав божественний голос видатної артистки та оперної співачки. Тут у Проскурові було зроблене й останнє фото акторки – в ролі Сари у виставі "Жидівка-вихрестка" [5, арк.27]. Про останні гастролі Катерини Андріївни залишились спогади її колег. Один із молодих тоді акторів театру, а згодом Народний артист СРСР Мар'ян Крушельницькій писав таке: "… З трупою "Нового Львівського театру" ми мандрували по містах і селах України, працюючи у винятково складних обставинах фронтів громадянської війни, голоду, розрухи, тифу і злиднів… Цікавою новою роллю для мене був Аманд у п’єсі "Молодість" М. Гальбе. Це було восени 1919 року в Проскурові. У виставі "Молодість" моєю партнершею у ролі Ганнусі була Катерина Андріївна Рубчакова – "зірка" галицького театру, "галицька Заньковецька", як називали всі, хто бачив її неповторну талановиту гру. Виступати на сцені з Катериною Рубчаковою було для мене щастям... Я докладав усіх зусиль, щоб стати на сцені гідним моєї партнерші. На жалю, її виступи зі мною у Проскурові були для неї лебединою піснею. Вона залишила наш театр назавжди" [4, арк. 1].

Що стосується могили К.Рубчакової у Зiнькiвцях, то певний час упорядкував i доглядав її брат Михайло Коссак, який у 1920-30-х рр. працював у Кам’янцi-Подiльському. У 1958 р. у зв’язку з ліквідацією кладовища в передмісті Кам’янця, прах великої актриси стараннями доньки Ольги Рубчаківни було перепоховано в Тернополі.

За своє творче життя Катерина Андріївна Рубчакова створила 79 драматичних ролей (у 71 виставі), співала у 13 операх та 21 опереті [6, арк.112-115]. Як видатна актриса театру вона на початку ХХ ст. була визнана не лише в Україні, а й у світі. Не випадково, у 1981-1982 рр. ЮНЕСКО до календаря ювілейних дат міжнародного значення внесло соту річницю з дня народження К.Рубчакової.

Катерина Андріївна Рубчакова, життя та творчість якої пов’язана з Поділлям, заслуговує на світлу пам'ять. З нагоди 110-ї річниці від дня народження артистки в її рідному Чорткові у 1991 р. було відкрито пам’ятник-погруддя, а районний Будинок культури перейменовано у Народний дім імені Катерини Рубчакової [8]. Також, у містах Чорткові та Борщеві Тернопільської області з'явились вулиці, названі на честь видатної актриси. Бажано щоб й на Хмельниччині, зокрема у містах Хмельницькому та Кам'янці-Подільському, влада та громада знайшли можливості увічнити ім'я Катерини Рубчакової.

 

Джерела та література:

  1. Вістник Української Народної Республіки. – 1919. – 14 серпня.
  2. Держархів Тернопільської обл., Ф.487, оп.1, спр.306, арк.136.
  3. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.3, арк.1-3.
  4. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.4, арк.1.
  5. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.16, арк.27.
  6. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3483, оп.1, спр.11, арк.112-115.
  7. Єсюнін С. Останні гастролі зірки українського театру / С.Єсюнін // Проскурів. – 1999. – 1 грудня.
  8. Костів П. [Медведик]. Зоря українського театру: [Про відкриття пам’ятника К.Рубчаковій в Чорткові] //Тернопіль. – 1991 – №3. – С.61., іл.
  9. Лабінський М. Катерина Рубчакова / М. Лабінський // Укр. театр. – 1981. – №6. – С.24.
  10. Луговий О. Визначне жіноцтво України: Іст. Життєписи / О. Луговий. – К., 1994. – 335 с. С.244.
  11. Медведик П. Служіння народові / П. Медведик // Жовтень. – 1981. – №4. – С.108-113.
  12. Медведик П. Катерина Рубчакова / П. Медведик. – К.: Мистецтво, 1989. – 104с., іл. – (Майстри сцени та екрана).
  13. Українське слово. – 1919. – 29 липня.

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Опубліковано: Єсюнін С.М. Катерина Рубчакова: сторінки біографії видатної актриси / С.М. Єсюнін // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.) – Хмельниць

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!