Сторінки історії

КАТЕРИНА РУБЧАКОВА: СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ ВИДАТНОЇ АКТРИСИ

Сергій ЄСЮНІН

Серед подолянок, доля яких пов’язана з національним українським театром, найвідомішим є ім’я Катерини Андріївни Рубчакової – видатної драматичної актриси й оперної співачки кінця XIX – початку XX ст. Її творчість та мистецькі досягнення набули всебічного дослідження ще у минулому столітті. Виокремлюються праці М. Лабінського [9], О.Лугового [10] та особливо П. Медведика [11, 12]. У нашому дослідженні висвітлимо подільські сторінки біографії видатної діячки української театральної культури.

Народилася 29.04.1881 р. у м. Чорткові (тепер Тернопільська область) у сім'ї Андрія та Розалії Коссаків, що зафіксовано відповідним записом у метричній книзі Чортківського греко-католицького деканату. Там же вказано про дату хрещення та миропомазання Катерини – 1 травня [2, арк.136]. Мати Катерини походила з бідної селянської родини Федоровичів із приміського села Горішня Вигнанка. Батько був з іншого приміського села – Білого, походив з родини ремісника, але мав схильність до музики, тому став людиною творчою, самодіяльним диригентом міського хору [3, арк.1]. Мешкала родина Андрія Коссака у Чорткові по вул. Залізничній. У сім’ї було шестеро дітей, усі вони змалку опанували музичну грамоту та співали в батьківському хорі, а згодом стали відомими діячами української сцени: старший брат Катерини Михайло – театральним диригентом і композитором, Василь – оперним співаком і театральним діячем, Володимир – актором, сестри Марія та Антоніна – драматичними актрисами.

Катерина з дванадцяти років співала у керованому батьком хорі, що став для дівчини "першою школою" формування вокальної майстерності. Сценічну діяльність розпочала з 1896 р. у Львівському театрі товариства "Руська бесіда", у трупі брата Михайла, який працював тоді диригентом й відшукував "голосистих" дівчат для хору в музичних виставах. Після блискучого виступу в 1898 р. у партії Оксани ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського) її прізвище з'явилось на шпальтах періодичних видань поряд із провідними митцями трупи. У 1899 р. Катерина Коссаківна одружилась з відомим українським актором і співаком Іваном Дем'яновичем Рубчаком. Відтоді й з'явилося на афішах театру нове ім'я – Рубчаківна (згодом – Рубчакова) [12, с.17-24].

Майже 20 років працювала Катерина Андріївна на сцені театру товариства "Руська бесіда", де у складі трупи виступала на сценах Львова, Перемишля, Станіслава, Чернівців, гастролювала в Кракові, Тарнові та багатьох ін. містах. Окремою подією стали гастролі театру в 1902-1903 рр. у подільських та волинських містах Російської імперії – Житомирі, Кам'янці-Подільському, Жмеринці [12, с.29].  К.Рубчакова привертала увагу передусім як оперна співачка, й саме цей її талант високо оцінювала театральна критика. Вона виконувала партію Оксани в "Запорожці за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, зачарувавши слухачів красою і силою голосу. А потім – інші партії: Оксани в "Різдвяній ночі" М.Лисенка, Маргарита у "Фаусті" Ш.Гуно, Мікаєла в "Кармен" М.Бізе, три жіночі партії – Олімпія, Антонія і Стеллі – в "Казках Гофмана" Ж.Оффенбаха, Батерфляй в "Чіо-Чіо-Сан" Д.Пуччіні. Успіх К.Рубчакової як оперної співачки загальновизнаний, однак не меншим її мистецьким покликанням була драма. Сценічними шедеврами К.Рубчакової критика визнала Галю в "Назарі Стодолі" Т.Шевченка, Марусю в "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" М.Старицького, Софію в "Безталанній" І.Карпенка-Карого, Анну в "Украденому щасті" І.Франка [11].

Перша світова війна 1914 р. застала театр "Руська бесіда" у Борщеві на Тернопільщині, де військова влада заборонила продовжувати вистави. Більша частина трупи з труднощами пробралась до Львова, але й тут вистави з цензурних оглядів були в забороні. Акторам довелося роз'їхатись по інших містах та шукати роботу у тимчасових театрах та трупах. Катерина Рубчакова спочатку повернулась до рідного Чорткова, але вже у 1916 р., незважаючи на  несприятливі умови воєнного лихоліття, прийняла пропозицію очолити українську мандрівну трупу Стрілецького театру при Легіоні Українських Січових Стрільців. Цей театр діяв в 1916-1918 рр. переважно на території Галичини, акторський склад мав близько 50 акторів-професіоналів й аматорів, що служили або були зараховані до Легіону. У 1917 р. до театру приєднався чоловік Катерини Андріївни – Іван Рубчак, з яким вона через збіг обставин ще в 1915 р. опиналась по різні лінії фронту.

У липні 1918 р. частина акторів під керівництвом К.Рубчакової утворила новий колектив – товариство "Чернівецький український театр". Цей театр грав спершу в Чернівцях, опісля об’їхав усю Буковину. Та, коли край захопила Румунія, "Чернівецький український театр" було заборонено й трупі наказали покинути Буковину. Акторам дали дозвіл на проїзд у Галичину, й таким чином "Чернівецький театр" опинився у Станіславі (нині – Івано-Франківськ), де у травні 1919 р. припинив існування [12, с.86-87].

У травні 1919 р. К.Рубчакова разом із чоловіком переїхала до Львова, де почала виступати у складі "Нового Львівського театру" під орудою А.Бучми, М.Бенцаля та В.Калина [4, арк.1].

"Новий Львівський театр" був створений 28 березня 1919 р. – в самий розпал боротьби за незалежність Української Народної Республiки (УНР). У квiтнi-червнi театр ставив вистави у містах Галичини та Західного Поділля (Стрий, Золочів, Чортків, Тернопіль), з липня 1919 р. на запрошення i за підтримки Мiнiстерства преси та iнформацiї УНР почав гастрольну поїздку Подiллям. Спочатку цілий місяць гастролі проходили у Кам’янцi-Подiльському, в залі Пушкінського дому та в літньому театрі. У складі трупи виділялись блискучою грою Катерина Рубчакова та її чоловік Іван Рубчак. Згодом у місто над Смотричем прибула i їхня донька, 16-рiчна Ольга Рубчакiвна. Майбутня заслужена артистка України, одна з фундаторів сучасного Київського театру iм. I.Франка, робила свої першi кроки в освоєнні акторського ремесла на підмостках саме цього театру. Кам’янчани та місцева преса схвально оцінили виступи "Нового Львiвського театру" та К.Рубчакової особисто. У липневому номері газети "Українське слово" в оглядовій статті про гастролі театру читаємо: "До товариства Новий Львівський театр належить така визначна сила, як талановита артистка К.Рубчакова…"[13]. Але наприкiнцi кам'янецьких гастролей Катерина Рубчакова захворіла. "Новий Львiвський театр" на початку серпня 1919 р. переїхав до Проскурова, але актриса на деякий час змушена була залишитися в приміському селі Зiнькiвцях (біля Кам’янця-Подiльського) у своїх добрих знайомих [7].

У Проскурові "новольвiвцi" гастролювали майже два мiсяцi. Вистави розпочалися з 9 серпня i проходили в міському театрі (нині міський Будинок культури). У виснаженому громадянською війною мiстi театр став справжнім осередком добра i миру. В окремі дні відбувалися благодiйнi вистави для козаків армії УНР та найбiднiших верств населення, працював невеликий читальний зал, влаштовувалися зустрiчi з акторами [1]. На самих виставах постійно були аншлаги. Проскурiвчани палко вітали артистів i чекали на приїзд К.Рубчакової.

Як тільки Катерина відчула полегшення, вона з радістю прибула до Проскурова. На сцені міського театру у вересні 1919 р. видатна актриса зiграла головнi ролi у виставах "Пошилися в дурні", "Безталанна", "Жидiвка-вихрестка", "Дай серцю волю, заведе в неволю...". Але, нажаль, К.Рубчакова знову занемогла. Театр 30 вересня відбув з Проскурова до Вінниці, а Катерина, попрощавшись з чоловіком, донькою, друзями, знову поїхала у Зiнькiвцi до давніх знайомих. Там її, ослаблену хворобою, схопив тиф. 22 листопада 1919 р. талановита актриса в 39 років пішла з життя [7].

Таким чином, зал Проскурівського міського театру став останнім, де лунав божественний голос видатної артистки та оперної співачки. Тут у Проскурові було зроблене й останнє фото акторки – в ролі Сари у виставі "Жидівка-вихрестка" [5, арк.27]. Про останні гастролі Катерини Андріївни залишились спогади її колег. Один із молодих тоді акторів театру, а згодом Народний артист СРСР Мар'ян Крушельницькій писав таке: "… З трупою "Нового Львівського театру" ми мандрували по містах і селах України, працюючи у винятково складних обставинах фронтів громадянської війни, голоду, розрухи, тифу і злиднів… Цікавою новою роллю для мене був Аманд у п’єсі "Молодість" М. Гальбе. Це було восени 1919 року в Проскурові. У виставі "Молодість" моєю партнершею у ролі Ганнусі була Катерина Андріївна Рубчакова – "зірка" галицького театру, "галицька Заньковецька", як називали всі, хто бачив її неповторну талановиту гру. Виступати на сцені з Катериною Рубчаковою було для мене щастям... Я докладав усіх зусиль, щоб стати на сцені гідним моєї партнерші. На жалю, її виступи зі мною у Проскурові були для неї лебединою піснею. Вона залишила наш театр назавжди" [4, арк. 1].

Що стосується могили К.Рубчакової у Зiнькiвцях, то певний час упорядкував i доглядав її брат Михайло Коссак, який у 1920-30-х рр. працював у Кам’янцi-Подiльському. У 1958 р. у зв’язку з ліквідацією кладовища в передмісті Кам’янця, прах великої актриси стараннями доньки Ольги Рубчаківни було перепоховано в Тернополі.

За своє творче життя Катерина Андріївна Рубчакова створила 79 драматичних ролей (у 71 виставі), співала у 13 операх та 21 опереті [6, арк.112-115]. Як видатна актриса театру вона на початку ХХ ст. була визнана не лише в Україні, а й у світі. Не випадково, у 1981-1982 рр. ЮНЕСКО до календаря ювілейних дат міжнародного значення внесло соту річницю з дня народження К.Рубчакової.

Катерина Андріївна Рубчакова, життя та творчість якої пов’язана з Поділлям, заслуговує на світлу пам'ять. З нагоди 110-ї річниці від дня народження артистки в її рідному Чорткові у 1991 р. було відкрито пам’ятник-погруддя, а районний Будинок культури перейменовано у Народний дім імені Катерини Рубчакової [8]. Також, у містах Чорткові та Борщеві Тернопільської області з'явились вулиці, названі на честь видатної актриси. Бажано щоб й на Хмельниччині, зокрема у містах Хмельницькому та Кам'янці-Подільському, влада та громада знайшли можливості увічнити ім'я Катерини Рубчакової.

 

Джерела та література:

  1. Вістник Української Народної Республіки. – 1919. – 14 серпня.
  2. Держархів Тернопільської обл., Ф.487, оп.1, спр.306, арк.136.
  3. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.3, арк.1-3.
  4. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.4, арк.1.
  5. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3271, оп.1, спр.16, арк.27.
  6. Держархів Тернопільської обл., Ф.Р.3483, оп.1, спр.11, арк.112-115.
  7. Єсюнін С. Останні гастролі зірки українського театру / С.Єсюнін // Проскурів. – 1999. – 1 грудня.
  8. Костів П. [Медведик]. Зоря українського театру: [Про відкриття пам’ятника К.Рубчаковій в Чорткові] //Тернопіль. – 1991 – №3. – С.61., іл.
  9. Лабінський М. Катерина Рубчакова / М. Лабінський // Укр. театр. – 1981. – №6. – С.24.
  10. Луговий О. Визначне жіноцтво України: Іст. Життєписи / О. Луговий. – К., 1994. – 335 с. С.244.
  11. Медведик П. Служіння народові / П. Медведик // Жовтень. – 1981. – №4. – С.108-113.
  12. Медведик П. Катерина Рубчакова / П. Медведик. – К.: Мистецтво, 1989. – 104с., іл. – (Майстри сцени та екрана).
  13. Українське слово. – 1919. – 29 липня.

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Опубліковано: Єсюнін С.М. Катерина Рубчакова: сторінки біографії видатної актриси / С.М. Єсюнін // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.) – Хмельниць