Сьогодні в селі Іванківці Олешинського старостинського округу, який входить до Хмельницької міської територіальної громади, вшанували пам’ять благодійника та мецената Віктора Григоровича Левицького (1821-1896 рр.). У день 125-річчя від його смерті жителі села зібралися у храмі Григорія Богослова, збудованому Віктором Левицьким, щоб пом’янути знаного земляка.

«Ми сьогодні вшановуємо пам’ять людини яка дуже любила свою землю, яка любила своїх земляків настільки, що жила дуже скромно. Віктор Григорович Левицький підтримував своїх односельців, лікував їх, займався благодійністю. Він є прикладом безкорисливості. Сьогодні Україна переживає важкий період, коли ми маємо підтримувати один одного і не забувати тих людей, які докладали дуже багато зусиль, які доводили, що варто боротися за любов та добро, що варто допомагати людям», - зазначила керуючий справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради Юлія Сабій.

Віктор Григорович Левицький походив з родини священика Левицького, яка мала давнє шляхетне коріння. Батько його був священиком в селі Іванківці-Олешинські з 1813 року і саме з цим селом буде пов'язане все свідоме життя Віктора Левицького. Закінчивши університет та отримавши звання лікаря, він служив у різних містах.

Перебуваючи у відпустці в Іванківцях, Левицький завжди надавав медичну допомогу жителям села та навколишніх сіл. Коли Левицький приходив на виклик до бідної родини, то, окрім допомоги лікарської, він надавав матеріальну допомогу. Він клав гроші під подушку хворих, і їх знаходили господарі лише після того, як він залишав оселю.

Коли Віктор Григорович вийшов у відставку, почав клопотатися про те, щоб побудувати школу в селі Іванківці. Для цього він оббивав пороги в різних інстанціях в Санкт -Петербурзі та Кам'янці-Подільському. Коли у столиці з цією справою великих проблем не було, то в Кам'янці-Подільському керівництво опиралося та висувало ряд вимог. Одна з яких - поставити у селі кам'яну церкву. Віктор Григорович вирішив збудувати цвинтарну церкву Григорія Богослова, яку освятили на честь його батька.

Після цього Левицький починає шукати місце для школи, його вибір зупиняється в центрі села, навпроти Покровської церкви. За свої кошти проводить переселення селян з того місця, викупляє земельну ділянку. 1 вересня 1892 року школа прийняла своїх перших учнів. Для постійної роботи школи Левицький забезпечив її вічним внеском в 41 тисячу карбованців. За рахунок цих коштів організовувались обіди для учнів, діти забезпечувались необхідними підручниками.

Серце Віктора Григоровича перестало битися в Санкт-Петербурзі в 1896 році. За заповітом тіло було перевезено з Санкт-Петербурга до Проскурова. Прах Віктора Григоровича Левицького покоїться в родинному склепі під цвинтарною церквою Григорія Богослова.

Селяни активно відбудовують храм, збудований Віктором Григоровичем Левицьким, та пам’ятають про свого відомого земляка. До оздоблення церковної будівлі долучився і член Національної спілки художників України Володимир Карвасарний.