Віктор Степанович навчався у 1972- 1980 роках в селі Мончинці, закінчив у 1983 році Чорноострівське СПТУ, відслужив в армії. Понад 30 років віддав ХКП «Електротрансу». 12 вересня 2018 року призваний на контрактну службу та направлений в район проведення ООС на території Донецької та Луганської областей. Онуки довго пам’ятатимуть теплі, щирі руки свого нескореного дідуся, а Україна-Мати свого відданого СИНА. Генерал-майор Сергій Шаптала, ставши на коліно, вручив Грамоту пошани та скорботи його доньці Ользі.

Любив Україну, Бандера був для нього взірцем державника. Вірив, що в країні все зміниться на краще і він з усією родиною мандруватиме не тільки до улюбленого Львова, а й по всій Україні. Ранньою тихою осінню Віктор Степанович сказав своїй доньці Ользі, з якою і його зятем Миколою були надто теплі стосунки і з якими завжди знаходили теми для цікавих розмов, що йде в зону АТО. Родина мовчки і стримано зібрала батька і тихо побажала, щоб повертався живим. Спочатку служив як мінометник, а згодом у 109-му гірсько-штурмовому батальйоні. Побратими називали його «Дядя Вітя», бо багатьом із них за віком і багатим життєвим досвідом він був як батько.

До своїх підлеглих в 109-у гірсько-штурмовому батальйоні (10-а окрема штурмова бригада) ставився з турботою, як рівний з рівними, був на посаді командира бойової машини – командир відділення. Босоноге дитинство Віктора Степановича пройшло в селі Мончинці, Хмельницького району, де 8 червня 1965 року з’явився на білий світ. В школі улюбленим предметом була українська мова, любив і вчив вірші. Після народження онуків Артема і Владислава навчав їх красі і милозвучності рідної мови. Донька Ольга мала його за порадника, за душевну втіху і з нетерпінням чекала його повернення із зони АТО. А сестри Галина та Марія, для яких він був і брат, і теплий промінь у серці, і господар у їхньову житті, прагнули душевно обняти свого воїна-захисника, пожуритись разом, згадати минувшину. Не судилось…

18 березня 2021 року прицільний обстріл з боку окупованої Горлівки позицій ЗСУ поблизу шахти «Південна», що під Торецьком обірвав мрії родини.

Указом Президента України від 7 квітня № 149/2021 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Віктор Степанович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Рішенням позачергової восьмої сесії Хмельницької міської ради від 23 вересня 2021 року присвоєно Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» за виняткову мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та вручено доньці Ользі.