Дмитро Пагор народився 10 квітня 1992 року в селі Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області.

Навчався у місцевому ліцеї економіки та права, заочно здобував освіту в Подільському державному аграрно-технічному університеті за спеціальністю "Автомобільний транспорт". Паралельно працював на автозаправці у Хмельницькому.

Дмитро змалку цікавився технікою, сам змайстрував мотоцикл, на якому закріпив пошитий бабусею прапор України. Захоплювався футболом і грав за місцеву сільську команду в першості Чемеровеччини.

Коли у Хмельницькому наприкінці листопада 2013 року активісти почали збиратися на місцевий Майдан, Дмитро став його активним учасником.

Удень 19 лютого 2014 року під будівлею Хмельницького обласного управління СБУ зібралися мітингувальники, які хотіли переконатися, що спецпризначенці не виїдуть до Києва. Силовики відкрили вогонь, і кілька активістів отримали поранення. Після того протестувальники заблокували будівлю та почали кидати у неї "коктейлі Молотова". Мати Дмитра, дізнавшись із новин про події в місті, зателефонувала синові та попросила його залишатися вдома. Однак увечері жінці повідомили, що Дмитра вбито.

Куля влучила Дмитрові у голову, хлопця доправили "швидкою" до лікарні, однак урятувати не змогли.

Дмитрові Пагору був лише 21 рік…

Дмитра Пагора поховали в його рідному селі на Хмельниччині.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Дмитрові Пагору було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

15 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України заснував для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності стипендію імені Дмитра Пагора за спеціальністю "Агроінженерія".