Народився Володимир 1979 року в селі Велика Кужелова Дунаєвецького району у інтелігентній українській родині вчителів Лідії Михайлівни та Бориса Степановича. Обдарований і допитливий Володимир мав багато захоплень: грав на музичних інструментах, малював, захоплювався фотографуванням, згодом – знімав відео.

У травні 2014 року 34-літній командир взводу, молодший лейтенант Володимир Овчарук, з вузівською військовою кафедрою за плечима, опинився на передовій із завданням створити десять блокпостів під Волновахою і Кураховим. До Волновахи колону 51-ї бригади не пропустили проросійськи налаштовані місцеві мешканці, перегородивши дорогу. Наші військові отримали завдання вести роз’яснювальну роботу, уникаючи конфліктів. Військові двома батальйонно-тактичними групами розподілилися по блокпостах. Найскладнішим був десятий блокпост на дорозі між Ольгинкою й Володимирівкою, біля регіонального ландшафтного парку «Великоанадольський ліс». На ньому й розташувалася група взводу з лейтенантом Володимиром Овчаруком.

Налаштовані на мирне спілкування, військові допустили в розташування місцевих мешканців, серед яких були розвідники з числа проросійських сепаратистів. І вже вранці 22 травня 2014 року, після четвертої години, блокпост без укріплень атакували терористи, під’їхавши на інкасаторських машинах, і раптово обстріляли бійців з кулеметів, гранато- й мінометів і навіть із переносних зенітно-ракетних комплексів. Від масованого вогню здетонував боєкомплект однієї з бойових машин, і внаслідок вибуху українські військові понесли втрати. Серед них – Володимир Овчарук.

Володимир був принципово чесним і відповідальним, тому ніколи не ховався за спинами товаришів. Найбільше юнак цікавився технікою, тож вступив до Новоушицького технікуму механізації. Попрацювавши у селі бригадиром тракторної бригади, вступив на механічний факультет Хмельницького національного університету. Разом зі спеціальністю вивчав військову справу.

Володимир працював на підприємстві у Хмельницькому, потім відкрив власну справу. З початком російської збройної агресії, як офіцер запасу, був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у Володимир-Волинський.

Був призначений командиром взводу третього батальйону 51-ї окремої механізованої бригади. Після нетривалого навчання на Львівському та Рівненському полігонах його підрозділ перевели на Донеччину. Щоб не хвилювати родину, Володимир не завжди говорив відверто про місце його дислокації.

4 червня 2015 року Указом Президента України Володимира Овчарука нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни». Пам’ятний знак на честь героя відкрито 31 серпня 2015 року у Хмельницькому національному університеті. Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 року його нагороджено Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага».

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року за проявлену мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Володимиру Овчаруку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».