Кушнірук Олександр Олександрович

Кушнірук Олександр Олександрович

Офіцер, який не встиг стати генералом… Олександр Кушнірук свої майорські зірки здобув, підпираючи небо України власними плечима, обіймаючи солдатів перед відправкою на завдання і виходячи у розвідку разом з ними. А його підполковничі погони – вже як данина справжньому герою від тих, кого він вберіг…

Народився Олександр 21 липня 1982 року в Ізяславі, на Хмельниччині, у родині військовослужбовця. У цьому місті була дислокована 8-а окрема бригада спеціального призначення. Розвідники були кумирами місцевих хлопців, і вони збирались у гурток місцевої школи «Каскад». Сашко з братом Олегом, старшим усього на два роки, відвідували разом заняття в ньому, стрибали з парашутом і активно займалися спортом, а у військовій частині почувалися, як удома.

Батьки хотіли, щоб Сашко став лікарем. Не було такої роботи, якої б він боявся. Олександр взагалі був дуже цілеспрямованим і без проблем здійснив свою мрію стати десантником. Вступив до інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, де навчався і старший брат.

Начальник розвідки 28-ї механізованої бригади під Донецьком Олександр Кушнірук був висококваліфікованим офіцером, який міг виконати завдання будь-якої складності. І 25 грудня 2014 року він очолив штурмову групу, аби зробити лісосмугу між селами Піски і Первомайське безпечною й не допустити обстрілів з неї. Знищивши гранатометне гніздо, майор Кушнірук особисто переслідував ворога, але натрапив на приховану на нейтральній смузі розтяжку ОЗМ-72. Підірвавшись на ній, Олександр отримав несумісні з життям поранення.

До відрядження в зону АТО Олександр Кушнірук служив у 8-му окремому полку спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України у Хмельницькому на посаді начальника штабу, був професіоналом високого рівня. До справи ставився з усією відповідальністю. Був справжнім десантником і був щасливим від того, що професійно виконував військові завдання, нарівні зі всіма.

Повну вищу освіту Олександр Кушнірук здобув за фахом «Бойове застосування та управління діями підрозділів сухопутних військ», отримав кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня. За час служби Олександр був командиром групи, роти, начальником штабу, першим заступником командира полку спецпризначення. За специфікою служби він побував у Чехії, Угорщині, Словаччині. У Молдові виконував миротворчу місію. Двічі був на курсах виживання в надзвичайних умовах у Норвегії.

На службі він поважав старших за званням і цінував солдатів. Олександр був ерудованим, справжнім професійним військовим, не втрачав почуття гумору, був гарним другом, готовим завжди прийти на допомогу. Мав звання «Почесний донор України».

Указом Президента України №144/2015 від 14 березня 2015 року Олександра Кушнірука нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 року за проявлену мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», нагороджено Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага».

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!