Народився Євген Олександрович Карась 26 березня 1988 року у с. Козачі Лагері Херсонської області. Після закінчення школи навчався у аграрному коледжі села Коробки. У 2007- 2010 роках навчався в Кримському аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія».

«Тахо» - позивний Воїна. Воїна-Азовця, який не чекав, що його покличуть захищати рідну землю. Він пішов, бо любив свободу, а ще любив українські чорноземи, які потребували захисту.

Євген Олександрович Карась – за освітою був агроном, працював на агрофірмі. Був відповідальний, знав свою справу перфектно. Його професійність викликала повагу і почуття цінності його роботи. Особливо Євген любив доглядати персикові сади. Як у раю відчував себе, коли спостерігав, як червоніють і наливаються смачним соком плоди. Справжній господар української землі. Був одружений. З дружиною Іриною були одним цілим, ніби зрослись в одне єство. Розуміли одне одного, працювали, мріяли, народили донечку Анастасію. Жили у достатку, любові і  це була щаслива українська родина.

2014 рік… В Україну прийшов окупант, нищити і загарбувати все напрацьоване віками. Євген розумів, що треба йти захищати рідну країну. Працював за контрактом, а тому не міг через свою порядність все кинути і податись на січ. Підзбирував військове спорядження і працював до завершення сезонних робіт. На запитання дружини, що далі має робити, відповів: «Іду захищати». Ірина не перечила, знала, що як вирішив, то рішення ніколи не змінював. У їхньої доньки було день народження, задули свічки на тортику і 1 жовтня 2015 року Євген подався здавати курс молодого бійця на базу АТЕК до Києва. Здав. Отримав непростий шеврон «Азов» і в листопаді вже був у Маріуполі. Спочатку свій бойовий шлях пройшов у складі 1 відділення, 1 взводу оперативного призначення 3-ї роти. У 2018 році став командиром 1 відділення 1 взводу оперативного призначення 3-ї роти. Приймав участь в обороні міст Бахмута, Краматорська та Маріуполя, а у 2019 році 8 місяців  пройшов  у важких боях на Світлодарській дузі. Після ротації пройшов кмб на снайперське відділення. Дружина розуміла Євгена, був тут на своєму місці і принесе найбільше користі, бо був вродженим мисливцем, мав дома професійну зброю, захоплювався релоудінгом і, навіть на військовій базі створив мисливський куточок, щоб хоч якось розбавити напружену воєнну атмосферу.

23 лютого 2023 року  за наказом командира Ірина з донькою виїхали з буремного Маріуполя до Запоріжжя, але і там атмосфера була напружена. Далі Київ, Чернівці, Київ, і нарешті Хмельницький. У цих надривних подорожах Ірина дізналась, що Євгена 7 березня 2022-го не стало у важкому бою поблизу села Камінське, там, де мріяв купити дачу, там і залишився… обороняючи Маріуполь.

За період проходження військової служби за контрактом у в/ч 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання НГУ з 1 лютого 2016 року по 7 березня 2022 року, лейтенант Карась Євген Олександрович був відзначений державними та відомчими нагородами: відзнака Президента України «За участь в АТО» № 53/2016 від 17 лютого, нагрудним знаком «За доблесну службу», наказ КНГУ від 12 вересня № 486/2019, Указом Президента України від 10 жовтня № 741/2019 медаллю «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За відвагу в службі», наказ МВС від 10.06.2021 року, № 283 о/с

Указом Президента України № 144/2022 від    17 березня нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.