В Хмельницькому відбувся допрем’єрний показ стрічки «Заборонений». Художній фільм розповідає про життя та боротьбу одного з найвидатніших синів України, поета та дисидента Василя Стуса.

Перед початком фільму до присутніх в залі звернувся міський голова Олександр Симчишин, який зазначив, що є досить символічним те, що допрем’єрний показ припав саме на День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави та запропонував хвилиною мовчання вшанувати усіх полеглих українських героїв.

Олександр Сергійович подякував творчій команді, яка працювала над фільмом, і зазначив, що почувається щасливим від того, що з’являється українське кіно про українських героїв, яким був і Василь Стус.

Загальнонаціональна прем’єра фільму відбудеться 5 вересня 2019 року.

Про фільм:

Робота над створенням стрічки тривала майже 2 роки і з 5 вересня цього року кінокартина «Заборонений» виходить у всеукраїнський прокат.

Проект цього фільму став одним із переможців 10-го конкурсного відбору Держкіно. Зйомки фільму розпочались 29 квітня 2018 року на вулиці Хрещатик біля арки з виходом на вулицю Лютеранську у Києві. Тут зібрались головні актори та масовка, де все було стилізовано, як під час радянських часів кінця 1960-х років.

Було знято сцену самоспалення колишнього вояка УПА, громадського діяча Василя Макуха, яке він здійснив 5 листопада 1968 року на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини, на Хрещатику у Києві. За сюжетом фільму 30-річний Василь Стус став свідком цієї трагічної події і намагався врятувати Макуха від загибелі.

На початку липня одну зі сцен знімали у Палаці культури імені Корольова, у спеціальному приміщенні – реконструкції кінотеатру «Україна» 1960-х років минулого століття, де під час прем’єри кінострічки «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова літературний критик Іван Дзюба та журналіст В'ячеслав Чорновіл виступили із закликами до протестів через репресії української інтелігенції.

Як зазначив режисер стрічки Роман Бровко: «Постать Василя Стуса є досить відомою для всіх, але ця історія відкриває резонансні маловідомі факти. Далеко не всі знають, що ув’язнений Василь Стус був висунутий на здобуття Нобелівської премії. Лише смерть відділила Стуса від цієї нагороди, адже її не вручають посмертно. Для Стуса вона стала неминучим наслідком його принципової позиції, а для радянської влади була зручним виходом із напруженої ситуації».