Павло Станіславович Дияк народився 27 листопада 1970 року в місті Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Майбутній прикордонник приваблював своїм спокоєм і врівноваженістю, був товариським, але мовчазним.

Вже три місяці були на передовій військовослужбовці Національної академії Державної прикордонної служби України, першими відряджені на підсилення кордону у квітні 2014 року. Головним завданням екіпажу бронетранспортера мотоманеврової групи, в яку входив прапорщик Павло Дияк, був супровід колон із пораненими, гуманітарною допомогою та прикриття підрозділів і опорних пунктів.

12 липня 2014 року він супроводжував полковника прикордонної служби Ігоря Момота, який загинув напередодні внаслідок ворожої ракетної атаки біля Зеленопілля. Позиції опорного пункту українських сил удосвіта обстріляли з російської установки «Град». Це сталось о 16-й годині, а перед тим вранці, о 8-й, він сказав дружині у телефонній розмові: «За тиждень у нас ротація. Зустрічайте!»

Павло Дияк, велет від роду, сильний духом, міг все: і приділити увагу родині, і заспокоїти дружину, і воювати, і берегти хлопців…

Дружина Анжела згадує, що чоловік телефонував навіть дуже рано, о четвертій годині. Тоді прокидалися всі домашні, адже хотіли чути його голос. А незадовго до початку війни, прослуживши в академії 21 рік, Павло жартував: «От піду на пенсію – заведу господарство…». Коли ж кидався у вогонь, думав про порятунок товаришів. Серед тих, кого врятував, – прапорщик Сергій Шорохов, котрий продовжив служити в академії.

Його життєвий шлях був завжди спланований. У ПТУ №4 здобув фах електромонтажника. Служив в армії. Завжди охочий до взаємовиручки, залюблений у техніку, Павло Дияк продовжив військову службу в Національній академії прикордонної служби України. Згодом він став старшим інструктором відділення навчально-спеціальних машин центру забезпечення навчального процесу. Навчав студентів військової кафедри та курсантів, мав авторитет серед викладачів і студентів. Володів усіма видами техніки: легковою, вантажною та броньованою. Постійно мав під рукою необхідні інструменти.

Був Павло і дбайливим батьком та коханим чоловіком для своєї родини. Хто згадує Павла, завжди пам’ятають щиру усмішку, лагідні очі і відкриту, добру душу. Вірний друг, готовий прийти на допомогу в будь-яку мить. Людина з великим серцем і чистою душею. У Павла Дияка залишилося дві доньки, Олександра та Іванна, дружина і молодший брат. Династію прикордонників продовжує його старша донька Іванна, котра навчається у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Павла Дияка нагороджено медаллю «За бездоганну службу в ПВУ». Указом Президента України його нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 16 березня 2016 року Павла Дияка нагороджено Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага».

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року за проявлену мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Павлові Станіславовичу Дияку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».