Антон Борисов народився 18 червня 1993 року у місті Макінськ республіки Казахстан.

У дитинстві разом із сім'єю переїхав до України. Проживав в селі Розсоша Хмельницького району.

Працював на будівництві за кордоном та в Україні.

Був позитивним, життєрадісним, хазяйновитим, веселим. Завжди дбав про свою сім'ю.

З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист країни. Мав бойовий досвід, адже боронив нашу державу ще у 2014 році. Службу розпочав в добровольчому батальйоні «Балу». Мав позивний - «Гугл». Старший солдат.

З травня 2022 проходив службу в частині А 4043, старший стрілець.

У вересні 2022 був переведений у військову частину А 4123, розвідник. Пройшов навчання у Львові та в Одесі. Був направлений на службу в Харківській область. Старший солдат, водій 67 ОМБр.

Влітку 2023 під час виїзду на бойове завдання в Ямпіль-Лиман отримав осколкове поранення ноги. Після лікування повернувся назад на службу. Неодноразово був на бойових завданнях в Донецькій області.

З травня 2024 року військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади. Навідник.

Антон мав добре серце, завжди всім допомагав та дбав про своїх побратимів.

Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині 3 червня 2024 року. Трапилося це внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Сокіл.

Антону було лише 30 років….

У загиблого воїна залишились дружина, син, мати, брат та сестра.

Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.