Вадим Ангел народився 23 листопада 1991 року. Закінчив зош № 14, навчався в художній школі. В 2009 році поступив до Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 11». Відслужив строкову службу в 2012 році у військовій частині міста Харкова, після демобілізації працював у ПМП «Принцип».

Український Син, українських батьків, Вадим Миколайович Ангел не бачив себе поза захистом української землі. Він мислив, що хто як не він захистить свою родину, землю, Україну. Розумний, вдумливий, відповідальний, красивий, а ще талановитий. Танцював брейк-данс, малював, і це була стихія його життя. Йому б творити світові шедеври, а він взяв до рук зброю, замість пензля і пішов захищати свої ідеали і державу. Пишався, що потрапив у славнозвісний восьмий полк, був сильний духом, статурою, і перший стрибок з парашутом – це була ейфорія від того, як то бачити небо близько, а українську землю з висоти. Відчував себе вільним птахом і ще більше розумів, за що воює. Воля для нього була його буттям, і ніякий ворог не міг господарювати в його житті і в його країні. Він любив життя, своїх батьків, кохану дружину, подорожувати і малювати. Малював усе легко і натхненно, з добротою і любов’ю. У рідкісні години затишшя після бою Вадим брав олівець і миттєво створював портрети воїнів, а ті надсилали їх як несподіваний сюрприз своїм коханим, матерям, дітям. Рідні батьки умудрялись вислати на фронт навіть фарби, коли і командир попросив, щоб він намалював йому його діток. Це була художня терапія для всіх воїнів, хто спостерігав як він легко, з натхненням народжує картини.

Вадим пішов до українського війська ще у 2014-му, був у зоні АТО по 2015 рік. З 2016-го по 2020 рік проходив службу за контрактом у ЗСУ 8 полку спеціального призначення. Пройшов курс молодого бійця в Бердичеві, курси за Натівською програмою у Хмельницькому, отримав IQ-сертифікат. Йому подобались Натівські стандарти: все чітко, мобільно і для того, щоб максимально зберегти життя воїнів. Після закінчення контракту працював, одружився. Зі своєю красунею Юлею були одним цілим, любили після важкої праці подорожувати і мріяли про власний куточок, про діток. Вадим часто малював їхнє кохання пензлем, і це незабутні хвилини їх життя. Похресниця Златочка теж малює і дуже б хотіла, щоб Вадим хоч б раз допоміг їй створити малюнок. Його сестричка Альона неймовірно дорожила братом, був її позитивом, енергією життя і вічною любов’ю…

З початком повномасштабної війни Вадим був призваний до лав Збройних сил України у складі Сил спеціальних операцій. Пішов знову захищати Україну. Як видавалась вільна хвилинка, писав родині смс з фронту: «Мамо, норма!», «Нормік!». А ще заспокоював: «Ми сильні! Ми переможемо! Ми маємо чим!». Коли їхав на завдання, казав: «Їдемо на роботу». Любив жартувати, завжди веселий був, хоч війна його надто сильно змінила. Його Ангельська душа стала твердішою, а сила духу покрилась сталлю.

Указом Президента України №305/2023 «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадим Миколайович Ангел нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.  

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» .