Новини

21 листопада - День Гідності та Свободи. Вистояли на Майдані - переможемо у війні!

Дев`ятий рік поспіль ми відзначаємо День Гідності та Свободи, який символізує одну з найважливіших подій в сучасній історії України – Революцію Гідності 2013-2014 років, що розпочалася з мирної акції – Євромайдану 21 листопада 2013 року.

Революція Гідності, котра докорінно змінила бачення цивілізаційного вибору українців, чітко продемонструвала, що вибір європейських цінностей, свобода, демократія та право держави України на вільний від московського шовіністичного тоталітаризму розвиток є ключовими в нашому житті. Відстоювати саме ці цінності вийшли мільйони українців у листопадові дні 2013 року на мирні Майдани по всій країні, коли тодішня корупційна державна влада спробувала зрадити вибір українського народу, повернути колесо історії навспак, запродати вільну державу в московське імперіалістичне ярмо, з якого століттями в кривавій боротьбі прагнули вирватися покоління наших пращурів. За ці цінності пішли саме з Майдану й сотні борців одразу на фронт, коли навесні 2014 року московська імперія віроломно вторглася і захопила частину території суверенної України.

Дев`ятий рік поспіль в умовах кровопролитної війни ми стверджуємо вірність обраному шляху. По суті, війна, яка нині триває, - це масштабний Майдан в межах всієї країни, адже ми, українці, згуртувавшись в єдину потужну народну силу виборюємо власну волю, боронимо найдорожче – свою державу з її демократичними цінностями та майбутнє в Україні для її наступних поколінь. За це стоять наші воїни на передовій, проливаючи кров за кожний відвойований клаптик священної української землі, і стоїть вся Україна – в тилу та на інформаційно-культурному фронті. Саме тому ідеологічно-просвітницькі установи держави – Український інститут національної пам`яті та Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності обрали ключову тезу для заходів на відзначення 9-ї річниці Дня Гідності та Свободи в умовах воєнного часу - «Революція Гідності – це перший переможний бій цієї війни» та гасло для соціальної реклами: «Вистояли на Майдані – переможемо у війні!»

Традиційно цього дня в Україні відбуваються пам`ятні заходи, присвячені подіям Революції Гідності, яка розпочалася від 21 листопада 2013 року й тривала 94 дні, а також це нагода осмислити перебіг та уроки Помаранчевої революції 2004 року, котра також розпочалася 21 листопада, та Революції на граніті 1990 року. Саме ці три мирні спротиви – громадянські акції українського суспільства - стали історичними віхами, переломними моментами в розвитку української державності, продемонстрували потужну пасіонарну енергію українського громадянства на шляху до втілення завдань побудови вільної демократичної України.

Цього дня ми вшановуємо своїх сучасників, громадських активістів, які взяли участь в мирних протестах, що перетворилися на героїчний спротив спробам тодішньої влади «переламати українців через коліно», згорнути процеси євроінтеграції, загнати європейський український народ в стійло до московських корумпованих олігархічно-кримінальних ядерно-газових шантажистів, котрі і свій народ пограбували та довели до звиродніння й зубожіння, і вже зазіхнули на вільну Україну.

Події Хмельницького Євромайдану стали відзеркаленням тих громадянських революційних процесів, котрі відбувалися по всій Україні тієї вікопомної осені-зими 2013-2014 років. Але мали й локальні особливості.

Євромайдан (саме так, Євромайданами, українці назвали площі, майдани по всій країні, де збиралися мітинги та Народні віче впродовж усіх трьох місяців Революції Гідності. А головний Євромайдан постав на Майдані Незалежності у Києві) розпочався у Хмельницькому фактично 21-22 листопада 2013 року. Громадські активісти з «Демократичного альянсу» закликали через соцмережі хмельничан підтримати європейський вибір України. У ніч на 22 листопада під Хмельницьку облдержадміністрацію вийшло 8 людей, котрі простояли до ранку.

У п`ятницю, 22 листопада 2013 року, в день дев`ятих роковин Помаранчевої революції, у день Свободи, коли вся країна традиційно поминала жертв пам`яті Голодоморів і політичних репресій в Україні, на майдані Незалежності обласного центру вже було близько півсотні мітингувальників. В мирній акції протесту взяли активну участь представники хмельницької «Свободи» на чолі з головою осередку Олександром Симчишиним, який став надалі координатором акції на підтримку європейського вибору України на хмельницькому Євромайдані. На хмельницький майдан Незалежності вийшли студенти, патріотична інтелігенція, громадські організації, хмельничани різного віку і поглядів… Щодня у ці останні дні листопада, незважаючи на дощ зі снігом та приморозки, люди виходили на головну площу міста над Бугом заявити про своє волевиявлення, вимагати від уряду і президента змінити своє рішення на користь європейського вибору. У Хмельницькому збиралися на 18.00 і стояли щодня до пізнього вечора. 22 листопада на хмельницькому Євромайдані було оголошено безстрокову акцію протесту.

1 грудня 2013 року у недільному віче на майдані Незалежності в обласному центрі взяли участь понад дві тисячі протестувальників. Над майданом підняті прапори України, Євросоюзу, опозиційних партій, повстанські червоно-чорні… У понеділок 2 грудня за підрахунками інформагенств, їх було уже понад 5 тисяч. Висловити своє обурення насильством над мирними протестувальниками, яких жорстоко розігнали з київського Майдану «беркутівці» 30 листопада 2013 року, поряд з дорослими вийшли студенти, старшокласники шкіл міста. Чимало з них огорнулися поверх одягу синьо-жовтими полотнищами і прапорами Євросоюзу.

Кожне зібрання на хмельницькому майдані розпочинали традиційно з Гімну України та молитви за Україну.

Виступаючі на мітингах та Народних віче закликають співвітчизників підтримати вимоги учасників всеукраїнської акції протесту: імпічмент Президента, відставка уряду на чолі з М. Азаровим (який, до речі, публічно подякував «беркутівцям» за «наведення порядку»), розпуск Верховної Ради, покарання винних за злочини, вчинені підрозділами міліції особливого призначення «Беркут» у «криваву суботу» на київському Майдані.

Одночасно з Хмельницькою міською радою, яка засудила дії «Беркута» і вимагає розпуску Верховної Ради та відставки уряду, таке ж рішення прийняли міськради Кам`янця і Нетішина, Славути. Активістами Майдану в Хмельницькому було мобілізовано дві сотні хмельницьких спортсменів та інших бажаючих на поїздку до Києва для охорони мітингувальників на столичному Майдані. У ятках координаторів акції на центральному майдані міста щодоби усі охочі жертвують кошти на забезпечення від`їзду делегацій наших земляків до Києва. На початку грудня 2013-го у столиці перебувало близько чотирьох сотень мешканців Хмельниччини. Почергово їх змінюють інші. Відправкою на Майдан займаються партії «Свобода», «Батьківщина», «Удар».

На хмельницькому Майдані розгорнули намет з гарячою піччю, щоб учасники акції мали змогу підкріпитися бутербродами, випічкою, чаєм. Хмельницькі господині підтримували майданівців пиріжками, гарячими стравами.

5 грудня 2013 року 20 депутатів Хмельницької обласної ради залишили зал засідань 18-ї сесії обласної ради і вийшли на майдан Незалежності перед Будинком Рад на знак солідарності з протестувальниками. В суботу, 8 грудня, Народне віче у Хмельницькому ухвалило резолюцію з незмінними вимогами: звільнення політв`язнів, кримінальні справи проти міністра МВСУ Захарченка і «беркутівців», винних у подіях «кривавої суботи», відставка уряду Азарова, дострокові парламентські та президентські вибори, підписання угоди про асоціацію з ЄС. Висловлено також недовіру головам ряду місцевих держадміністрацій та рад.

Впродовж місяця з кінця листопада до кінця грудня (хіба що з перервами на Різдвяні свята 24-25 грудня) багатотисячні акції в столиці та обласних центрах держави не стихають. Станом на 17 грудня 2013 року у Києві транспортом, організованим на зібрані хмельничанами кошти, побувало понад чотири тисячі протестувальників з Хмельницького. Крім того, хмельничани їхали власним транспортом, власним коштом. Небайдужі люди, особливо хмельницькі працівники хмельницьких ринків, жертвують теплий одяг, взуття, продукти, зокрема, випічку, консервацію, мед. Щодня з хмельницького Майдану до столиці курсувало 3-4 мікроавтобуси з протестувальниками на підтримку київського Майдану. Постійно на столичному Євромайдані – півтори тисячі хмельничан, ядро яких становлять «свободівці», члени «Батьківщини», «Удару», представники козацтва і «афганці».

У неділю 22 грудня хмельницький Майдан провів акцію «Мітинг нашого опору», у якій взяло участь близько 1000 чоловік. Підсумок Всенародного віче – створення всеукраїнської громадської організації ВО «Народне об`єднання «Майдан», учасником якої може стати кожен українець. У цей же день в Хмельницькому відбувся автопробіг під прапорами України і Євросоюзу.

Слід підкреслити: протестувати на майдани українців вивела не опозиція: народ вийшов сам, обгортаючись синьо-жовтими полотнищами, з наростаючим, об`єднуючим гнівом, вимагаючи покарання злочинців, які люто били беззбройних дітей, студентів.

Після відносного затишшя впродовж Різдвяно-новорічних свят вже 12 січня 2014 року на Євромайдані в Києві проходить перше в Новому році Народне віче, в якому взяло участь до 200 тисяч протестувальників з усіх куточків України.

16 січня провладна більшість у Верховній Раді з порушенням процедури прийняла пакет законів, які обмежували права громадян на мирні протести проти свавілля влади. Такою була реакція режиму Януковича на масові протести громадян, а норми цих законів, запозичені з російського законодавства, в деяких статтях виявилися навіть жорсткіші за російські аналоги. Прийняття цих законів лише збільшило кількість невдоволених владою і протестуючих. Наступного дня низка громадських організацій оголосила повну мобілізацію на Майдані Незалежності. Закликали до «Масового і негайного опору « злочинцям при владі. 19 січня протистояння на Майдані з відносно мирної фази перейшло в силову.

Кількасот тисяч людей, обурених прийняттям «диктаторських законів» 16 січня, зібралися на народне віче на київському Євромайдані. Незважаючи на численні заклики лідерів опозиції до продовження мирного протесту, багатотисячна колона пішла до Верховної Ради, однак зіткнулася із кордоном «Беркуту» на вулиці Грушевського. «Беркут» використовував проти демонстрантів шумові гранати і гумові кулі, а також водомет. Почалися сутички, які тривали усю ніч. Під час протистояння мітингувальники закидали міліцію бруківкою, фаєрами, «коктейлями Молотова». При цьому були спалені шість автобусів і вантажівок правоохоронців. За повідомленнями столичних медиків, у період з 19 січня до ранку 21 січня, за медичною допомогою звернулися 122 постраждалі, 50 із них були госпіталізовані. Водночас, згідно з даними медичної служби Євромайдану, за добу 19-20 січня на вул. Грушевського було поранено 1400 осіб.

22 січня на Майдані в Києві загинули перші активісти - вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський. Водночас Роман Сеник із Львівщини отримав важкі поранення і помер у лікарні 25 січня. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів'янина Юрія Вербицького, якого викрали невідомі просто з лікарні напередодні. Після цих подій керівництво США та представники Євросоюзу вперше заговорили про санкції проти тодішнього керівництва України.

23 та 24 січня протести поширюються по всій Україні. У ряді міст - Тернополі, Львові, Рівному, Івано-Франківську та Хмельницькому протестувальники захоплюють будівлі обласних державних адміністрацій. Подекуди голів облдержадміністрацій змусили написати заяви про відставку. Однак, у Донецьку, Луганську та Харкові відбулися мітинги на підтримку влади.

Переговори в ніч з 23 на 24 січня 2014 року між президентом Януковичем і лідерами опозиції ні до чого не приводять. Влада відхиляє більшість вимог, а запропоновані нею у відповідь умови не приймає Майдан. Протестувальники зводять нові барикади в урядовому кварталі.

28 січня прем'єр-міністр Микола Азаров подав у відставку. Верховна Рада провела засідання, на якому переважною більшістю голосів анулювала 9 з 12 «диктаторських законів».

Про події 19 лютого 2013 року в столиці згадують очевидці-хмельничани, котрі брали участь в київському Євромайдані. Того дня Президент Янукович та підзвітні йому силові структури, попри відсутність підтримки Верховної Ради, заговорили про введення надзвичайного стану, СБУ почала підготовку до проведення «Антитерористичної операції». Демонстранти на той час утримували позиції на Майдані, тоді як силовики почали проти них «антитерористичну операцію». Проти демонстрантів з боку вулиці Інститутської були застосовані 3 водомети, було підтягнуто БТРи. Близько 22-ї години загорівся Будинок профспілок, де в той час розташовувався штаб євромайданівців та перебували поранені. За офіційними даними, на пожежі загинули дві людини, 41 врятовано. Пожежу змогли загасити тільки 20 лютого вранці.

Цього ж дня, 19 лютого, у Хмельницькому після мітингу на Майдані Незалежності протестувальники розділилися і кількома групами вирушили пікетувати будівлі прокуратури та Управління СБУ в області. По натовпу, який зібрався біля будівлі СБУ, із дверей та воріт приміщення було відкрито вогонь з автоматів. В результаті від рикошетного кульового поранення на місці загинула медик-пенсіонерка Людмила Шеремет та студент Дмитро Пагор, 1992 р.н., який був важко поранений в голову і помер у лікарні того ж дня, не прийшовши до тями. Основна вимога протестувальників: відкликати спецпризначенців з Києва і перейти на бік народу. Протестувальники кидали у вікна приміщення коктейлі Молотова, запалав центральний вхід до приміщення, але до людей ніхто зі спецслужбовців не вийшов. В результаті приміщення будівлі згоріло. За фактами смертей громадян і спалення приміщення СБУ було відкрито кримінальні справи. Місто Хмельницький – це єдиний обласний центр, окрім столиці, в якому під час подій Революції Гідності загинули люди.

20 лютого протестувальники в Києві перейшли в контрнаступ, зайняли Український Дім, Жовтневий палац і відтіснити силовиків до урядового кварталу. В той час на дахах будівель навколо Майдану діяли снайпери, які відкрили прицільний вогонь по майданівцях. Проти активістів кинуто не лише силовиків, а й спеціально набраних бандитів - «тітушок». Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб. Всіх їх згодом назвуть «Небесною Сотнею».

21 лютого Верховна Рада абсолютною більшістю голосів схвалила Закон «Про відновлення дії окремих положень Конституції України 2004 року». Крім того, схвалено Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням покинув країну. Спочатку він залишає Київ й виїжджає до Харкова, де за підтримки Росії намагався влаштувати з'їзд для відділення східних регіонів від України. Однак цей план зазнав поразки. Янукович та більшість членів його уряду втекли до Росії. Цього ж дня Верховна Рада України, Адміністрація Президента, Кабмін та МВС перейшли під контроль і охорону Майдану.

23 лютого народні депутати 328-ма голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». Вибори призначили на 25 травня 2014 року.

Перший бій війни за справжню незалежність України народом було виграно.

У цьому протистоянні віддали своє життя й назавжди постали на варті свобод українців в лавах Небесної Сотні 107 загиблих Героїв родом з України та навіть кілька іноземців. Це люди – різні за віком, статтю, освітою, яких об`єднала громадянська позиція, почуття справедливості, бажання кращої долі для України. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17. Серед Героїв Небесної Сотні – десятеро з Хмельниччини. Троє з них – Артем Мазур, Людмила Шеремет та Дмитро Пагор - Герої Небесної Сотні з Хмельницького. Цьогоріч в лютому, до Дня Героїв Небесної Сотні, на центральній вулиці обласного центру – Проскурівській – облаштовано алею з портретами Героїв Небесної Сотні та воїнів-земляків, котрі віддали своє життя в боротьбі за незалежність України на фронтах російсько-української війни. На жаль, війна з агресором триває і Алея Героїв щоразу довшає. Найкращі віддають своє життя в битві за майбутнє України.

Коли проходимо Проскурівською, мимоволі стишуємо ходу, щоб вклонитися перед пам`яттю полеглих за Україну, ще раз пригадати їхні біографії, звіритися з поглядами їхніх світлих, впізнаваних вже, облич, ще раз відчути, зрештою, що всі ми – і вічно живі, і нині живі, і ще ненароджені – стоїмо нині за святу й праведну справу: звільнення від зловісного ворога та збереження й відродження України. У День Гідності та Свободи ми, українці, не лише оплакуємо своїх загиблих Героїв, а й дякуємо живим титанам, котрі тримають фронт і небо над Україною. Не лише осмислюємо події недавнього минулого, а й звіряємо свій шлях з тими завданнями, котрі визначив Майдан для розбудови України. Не лише приносимо квіти Героям Небесної сотні, а й усіма силами та можливостями допомагаємо фронту наближати перемогу над агресором!

Ми все здолаємо і обов`язково переможемо, бо з нами – сила правди! Вічна пам`ять і вдячність загиблим за Вітчизну! Наснаги, стійкості, сили, витримки, єдності і Божої допомоги живим борцям! Слава Україні! Героям слава! До перемоги!

 

За інформацією Музею історії міста Хмельницького.

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!