Зранку, приблизно з 05:30, відновлюється протистояння на Майдані. Невстановлені особи застосували вогнепальну зброю по працівниках правоохоронних органів, внаслідок чого троє правоохоронців загинули, а ще 39 отримали вогнепальні поранення. Незадовго до 9 год. силовики налякані застосуванням майданівцями вогнепальної зброї починають відступати з Майдану Незалежності догори вул. Інститутською. Зранку на Майдан прибуло нове підкріплення активістів, переважно із західних областей України. Ще в ніч на 19 лютого загін озброєних спецпризначенців передислокувався на автостоянку біля Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневий палац), де перебував у резерві до ранку 20 лютого 2014 року. Щоб позначати своїх, бійці загону поверх форменого одягу чорного кольору наклеїли на рукави скотч жовтого кольору, а для унеможливлення їх ідентифікації іншими особами одягнули під шоломи маски-балаклави. Це була рота спецпідрозділу «Беркут», якою у день розстрілів командував Олег Янішевський. О 08:30 окремі підрозділи правоохоронців почали стихійно залишати свої позиції навколо монумента Незалежності. Побачивши хаотичний відступ силовиків, Майданівці переходять у наступ. Орієнтовно о 08:55 протестувальники почали підніматися вгору по вулиці Інститутській, відтісняючи силовиків, щоб повернути контроль над втраченою 18 лютого територією. Перша хвиля наступу тривала з 08:55 до 09:08. За даними, які наведені у вироку Святошинського районного суду щодо розстрілів на вулиці Інститутській, активісти масово вийшли за межі своїх барикад. Деякі, застосовуючи «коктейлі Молотова», переслідували й атакували силовиків і їх водомети, які від’їжджали останніми. У такий спосіб майданівці просунулися вгору за місток над вулицею Інститутською, взяли під свій контроль центральний вхід до готелю «Україна», розсікли позиції правоохоронців на перехресті вулиць Інститутська та Хрещатик біля будинку Укркоопспілки, змусивши тікати одну частину вверх по сходах до Жовтневого 26 палацу, а іншу – в напрямку Європейської площі. У подальшому активісти також взяли під свій контроль ближній до вулиці Хрещатик (лівий) вхід до будівлі Жовтневого палацу та наблизилися до центрального входу до цієї будівлі. Близько 9-ї год. ранку в районі пішохідного моста через вул. Інститутську вбито трьох перших того дня протестувальників.

Приблизно з 9:03 бійці спецроти «Беркуту» відкривають вогонь по протестувальниках з майданчика перед Жовтневим палацом, згодом стріляють відступаючи догори парковою дорогою паралельно вул. Інститутській та з позицій за барикадою на вул. Інститутській навпроти верхнього виходу станції метро «Хрещатик». Пізніше ведуть прицільний вогонь по майданівцях з-за вантажівок і бетонних блоків, якими була перекрита вул. Інститутська в районі перехрестя з вул. Ольгинською. Активна стрільба припиняється близько 12:00, хоча останнього майданівця того дня - Володимира Мельничука застрелили о 16:57.

Згадуємо поіменно героїчних майданівців, котрі того дня зазнали смертельних поранень. Серед них: Олександр Балюк із Житомирської області (39 років), уродженець Грузії, активіст рівненської сотні ВО «Свобода» Георгій Арутюнян, який жив у місті Рівному (50 років), Богдан Вайда з Львівської області (48 років), боєць Четвертої (Козацької) сотні Самооборони Майдану Максим Шимко з Вінниці (33 роки). О 09:08 отримали смертельні вогнепальні поранення Богдан Сольчаник зі Львівської області (28 років) та Андрій Саєнко з Черкаської області (51 рік). Після загибелі побратимів частина протестувальників відступила. У цей же час бійцям внутрішніх військ і підрозділів МВС, які перебували в будівлі Жовтневого палацу, було віддано наказ покинути місця перебування та переміститись вгору по вулиці Інститутській у напрямку урядового кварталу. За твердженнями суду, заступник командира київського полку «Беркут» Олег Янішевський, щоб звільнити від активістів територію навколо фасадної частини будівлі Жовтневого палацу та прикрити відступ силовиків, віддав наказ на застосування вогнепальної зброї проти різних груп активістів і в різних локаціях. Такі дії не відповідали загрозам евакуації правоохоронців з будівлі Жовтневого палацу та були перевищенням повноважень щодо застосування міліцією зброї для захисту прав інших правоохоронців. Внаслідок цього злочинного наказу о 09:10 та 09:11 на схилах та біля сходів довкола Жовтневого палацу смертельно поранено Віталія Коцюбу зі Львівської області (31 рік), Олексія Братушку з міста Суми (38 років), Богдана Ільківа зі Львівської області (51 рік). Обстріл беззбройних активістів тривав і після того, як вони припинили свій рух вгору по вулиці Інститутській та, намагаючись евакуювати поранених, почали відходити назад під місток над нею. Тодішній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко через кілька годин після появи інформації про масові розстріли на Майдані заявив: «Перемир’я порушено, екстремісти продовжують нападати. У межах роботи Антитерористичного центру при Службі безпеки України мною підписано відповідні накази. Правоохоронцям видано бойову зброю, і її буде застосовано відповідно до Закону про міліцію». У часовому проміжку з 09:16 до 09:21 смертельних вогнепальних поранень зазнали Ігор Пехенько з міста Вишгорода Київської області (43 роки), член Тридцять п’ятої сотні Самооборони Майдану Василь Мойсей із Волинської області (21 рік), Василь Аксенин із Чернівців (52 роки), іще один волинянин Іван Тарасюк (21 рік), Ігор Дмитрів з Івано-Франківської області (30 років). О 09:22 куля уразила будівельника зі Львова, бійця Восьмої сотні Самооборони Андрія Дигдаловича (40 років), який намагався допомогти смертельно пораненому Ігореві Дмитріву. Із 09:22 до 09:29 загинули 11 майданівців: Назарій Войтович (Тернопільська область, 17 років), Іван Бльок (Львівська область, 40 років), Сергій Байдовський (Волинська область, 23 роки), Андрій Мовчан (м. Київ, 34 роки), Сергій Кемський (м. Керч, АР Крим, 32 роки), Микола Дзявульський (Хмельницька область, 55 років), Валерій Опанасюк (Рівненська область, 42 роки), Анатолій Корнєєв (Хмельницька область, 53 роки), Сергій Бондарчук (Хмельницька область, 52 роки), Ігор Костенко (Тернопільська область, 23 роки), Олександр Щербанюк (м. Чернівці, 46 років). 20 майданівців загинули й один отримав смертельне поранення у часовому проміжку від 09:41 до 11:43. Це активісти Тридцять п’ятої сотні Самооборони Майдану Едуард Гриневич (Волинська область, 28 років) та Олександр Храпаченко (м. Рівне, 26 років), Олег Ушневич (Львівська область, 31 рік), Анатолій Жаловага (Львівська область, 33 роки), охоронці барикади «Львівська брама” Володимир Жеребний (Львівська область, 28 років) і Роман Точин (Львівська область, 43 роки) та їхні побратими з намету «Паровоз «Анархія» Іван Пантелєєв (Донецька область, 32 роки) та Володимир Чаплінський (Київська область, 44 роки), Роман Варениця (Львівська область, 35 років), Юрій Паращук (м. Харків, 47 років), Ігор Ткачук (ІваноФранківська область, 38 років), Владислав Зубенко (м. Харків, 22 роки), Устим Голоднюк (Тернопільська область, 19 років), Роман Гурик (Івано-Франківська область, 19 років), Євген Котляр (м. Харків, 33 роки), Микола-Олег Паньків (Львівська область, 39 років), Олександр Царьок (Київська область, 55 років), Йосип Шілінг (Львівська область, 61 рік), Віктор Чміленко (Кіровоградська область, 52 роки), Леонід Полянський (Вінницька область, 38 років), Віталій Смоленський (Черкаська область, 29 років). Після ранкових подій стрілянина на певний час припинилася. Однак о 16:50 куля влучила в киянина Володимира Мельнічука (39 років), який стояв біля входу в Жовтневий палац. Він став останнім загиблим того дня, але не останнім у списку Героїв Небесної Сотні. Після полудня більшість підрозділів, які контролювали урядовий квартал, залишили середмістя Києва. За даними судового розгляду, під час подій 20 лютого 2014 року загинули та отримали смертельні поранення 48 протестувальників, ще 80 отримали вогнепальні поранення. Загинуло також четверо силовиків.

Цей відчайдушний героїчний наступ під автоматним вогнем зламав хребет режиму.

Ввечері Верховна Рада своєю постановою засудила і заборонила продовження «антитерористичної операції» та застосування силовиками насильства проти майданівців. Заяви про перехід на сторону народу частини співробітників МВС, перші нардепи виходять з Партії регіонів, протести в більшій частині України.

У ці тривожні дні героїчні й трагічні події охопили наш обласний центр місто Хмельницький. Ще 19 лютого під час штурму протестувальниками будівлі СБУ від пострілів спецпризначенців ізсередини будівлі одна з куль зрикошетила у хмельничанку Людмилу Шеремет. Поранення в голову отримав і 21-річний Дмитро Пагор. Обоє згодом померли у лікарні. Того ж дня мітингувальники намагались виламати ворота СБУ, а згодом підпалили вхід до будівлі. Спочатку вогонь палав здебільшого на вулиці, згодом почав палати другий поверх СБУ. Майданівці скандували «Ганьба!» Але до людей ніхто зі спецслужбовців не вийшов. За інформацією активістів Майдану хмельницькі спецпризначенці автобусами мали вирушити на київський Майдан для придушення протестів. Тому метою хмельницький майданівців було – перешкодити руху цих автобусів. Ближче до 22-ої хмельничани оголосили три основні вимоги. Вони хотіли відставки начальника СБУ у Хмельницькій області. Також мітингувальники закликали бійців «Альфа» вийти без зброї та «здатися» тих, хто відкрив вогонь. Загалом того дня поранення отримали чотири людини. Їм надавали допомогу медики.

20 лютого 2014 року Хмельницький оговтувався після трагічних подій. Поки під стінами обласного СБУ ще горіло, на майдані люди вже збирались на мітинг. Активісти закликали створювати загони самооборони у Хмельницькому. Комунальні служби прибирали наслідки нічного блокування СБУ: обгорілий тролейбус, шини та бите скло. Згодом на територію СБУ впустили сім активістів. Вони винесли звідти гільзи, порожні магазини, снайперський приціл та дорогий алкоголь. З двору СБУ вивезли зброю у машинах. У мішках та пакетах активісти винесли оптичні приціли, противогази, медикаменти, одяг, взуття і мотузки.

Керівництво СБУ взяло на себе відповідальність за вогнепальні поранення людей під час штурму приміщення. Тодішній начальник обласного управління СБУ написав рапорт про звільнення. На тлі цих всіх подій 16 регіоналів у Хмельницькому вийшли з партії, а провладний голова ОДА залишив керівну посаду. За фактами смертей протестувальників у Хмельницькому було відкрито кримінальні справи.

В той же час на Майдані в столиці вбили двох вчителів з Хмельниччини - Сергія Бондарчука із Старокостянтинова і Миколу Дзявульського із Шепетівки. Під час сутичок у Києві на Майдані загинув і сільський голова з Кам’янеччини Анатолій Корнєєв.

Нагадаємо, під час кривавих подій лютого 2014 року загинуло десятеро мешканців області. Ось їх імена: Сергій Бондарчук, Микола Дзявульський, Анатолій Корнєєв, Артем Мазур, Людмила Шеремет, Дмитро Пагор, Олександр Клітинський, Олександр Подригун, Віталій Васильцов, Володимир Чаплінський.

Масові розстріли беззбройних людей на Майдані стали переломним моментом у перебігу Революції Гідності та спричинили стрімке падіння режиму Януковича. О 22:30 Верховна Рада України ухвалила постанову про засудження насильства в країні й заборонила проведення «антитерористичної операції» з використанням будь-яких різновидів зброї та спеціальних засобів проти громадян України.

21 лютого Верховна Рада України ухвалила Закони «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» та «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». У другій половині дня на Майдані розпочалося прощання із загиблими 18– 20 лютого. Після відспівування їх проводжали в останню путь вигуками «Герой!», «Герої не вмирають!» i піснею «Пливе кача по Тисині».

Пізно ввечері стало відомо, що Віктор Янукович із довіреним колом охорони о 22:40 вилетів у Харків, але у засобах масової інформації ці факти було оприлюднено лише наступного дня.

22 лютого Верховна Рада України 328 голосами підтримала постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень». Відповідно до постанови Віктор Янукович оголошувався таким, що у неконституційний спосіб самоусунувся від виконання своїх конституційних обов’язків Президента України. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 85 Конституції України позачергові вибори Президента України призначили на 25 травня 2014 року. Того самого дня виконувачем обов’язків президента та головою Верховної Ради України став Олександр Турчинов. Однак боротьба за Україну лише починалася. А список Героїв Небесної Сотні продовжував поповнюватися.

Після Революції Гідності у лютому 2014 року, усвідомивши, що перемога Майдану свідчить про втрату контролю над Україною, який усі роки незалежності намагався зберігати кремль, росія почала війну проти нашої держави – спочатку гібридну з окупацією АР Крим та бойовими діями у східних областях, а вісім років по тому, 24 лютого 2022 року, – на всій території України. Російська Федерація – країна-терорист, агресор і вбивця навіки заплямувала себе у невинній крові тисяч українців, у насильстві, протиправних діях на території суверенної України, нехтуванням усіма міжнародними нормами і правилами міжнародної спільноти. За кожний вільний прожитий день Україна дякує своїм непохитним Збройним силам та країнам світу, котрі допомагають стримувати агресора. Єднаймося в ім`я України, в ім`я незламного легіону борців, котрі поклали життя на вівтар єдиної соборної вільної України. Вірмо в перемогу і працюймо на перемогу.

Слава ЗСУ! Слава Україні! Героям Слава! Боже, збережи Україну!

За інформацією Музею історії міста Хмельницького