До написання цієї книги Роксолана Жаркова готувалася впродовж 10 років. Її повість «Ножиці, папір» побачила світ у жовтні цього року, вона про світло, яке є в кожному з нас, і про тінь, зокрема тінь війни. І саме цю літературну роботу письменниця представила у читальній залі Центральної публічної бібліотеки.

У «Ножиці, папір» пані Роксолана, поєднуючи дискурси теперішнього з дискурсами минулого, намагається порівнювати досвід сучасної жінки, яка тікає від війни в Україні, опиняється в Польщі, з досвідом тих жінок, котрі рятувалися від Другої світової війни й Голокосту.

Тему еміграції авторка загалом вважає такою, що супроводжує її завжди. Їй була присвячена і попередня збірка прози «Біжи, Еврідіко!». Книга відкривається історією родини самої письменниці, бабуся котрої не бачила свого батька, адже той поїхав у Канаду в часи трудової міграції. Книга зіткана з історій жінок, які в пошуках чогось важливого і необхідного далеко від рідного дому, поза собою. Але вона не тільки про міграцію як таку — міграцію зовнішню, а й про міграцію внутрішню. Є в ній тексти про Лесю Українку, яка через здоров’я стала чи не найбільшою мандрівницею свого часу, Ольгу Кобилянську, для котрої якраз і була дуже важливою ось та внутрішня міграція. Авторка каже, що зараз багато наших жінок у пошуках шляхів виживання стали отими Еврідіками.

Тому у своїх творах Роксолана Жаркова вивчає травматичні досвіди жінок, порушує питання, пов’язані з війною, міграцією і біженцями, аналізує проблему кордонів у літературі й мистецтві. Зробивши колись перші літературні спроби в одинадцятирічному віці, а в дорослому дебютувавши повістю «Нуль цілих, нуль десятих», котра перемогла у V Всеукраїнському літературному конкурсі імені Григора Тютюнника, гостя зрозуміла, що хоче писати. Так і почали з’являтися книги. Зараз у творчому доробку пані Роксолани є і поетичні збірки, як-от: «Слухати море: просто собі вірші», «Руками-словами» та «Всі мої птахи». Також її перу належить збірка новел і напівновел «Він пахне тобою». Окрім того, пані Роксолана — кандидатка філологічних наук, дослідниця жіночого письма.

Презентована повість «Ножиці, папір» є дійсно особливою. Книга наповнена символізмом. От візьмемо хоча б назву. У ній закладена всім відома дитяча гра на швидкий результат «Камінь, ножиці, папір». «Камінь» — це жінка, яка хоче бути стійкою, витривалою. «Колодязь» — чоловік, у який жінка падає, коли закохується. «Ножиці» — символ сили й гостроти, те, що може порізати, поранити, навіть вбити. А «папір» — це ніжність, те, з чим треба обережно поводитися. Недаремно ж з чистим аркушем порівнюють дітей. А ще папір можна легко знищити, знищивши й ту інформацію, яка була на ньому. Результат «гри» (чи то подій життя) настільки імпульсивний, що зачаровує, змушує затамовувати подих.

До речі, авторка вперше побувала у нашому місті. Їй дуже сподобалася Проскурівська, хмельницький затишок. Як людина, котра з дитинства вважає бібліотеки своїм другим домом, висловила ще й сподівання на наступні цікаві зустрічі з відвідувачами наших книгозбірень.

За інформацією Централізованої бібліотечної системи

Хмельницької громади