Ростислав Романько народився 11 травня 2006 року у місті Маріуполь Донецької області.

У 2021 році після закінчення дев’ятого класу вступив до Маріупольського будівельного фахового коледжу на перший курс за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».

Під час навчання у коледжі вчився на добре та відмінно. Активно брав участь у волонтерській діяльності у таких організаціях: ЯМаріуполь Хмельницький, ТАТОHub, ДонеччинаHub та інші. У вільний від занять час допомагав плести сітки та робив окопні свічки для Збройних сил України.

Батько Ростислава, Романько Вячеслав Володимирович, помер у 2021 році.

Мати, Романько Ганна Валеріївна, була позбавлена батьківських прав у зв’язку з тим, що вона не виконує своїх обов’язків з виховання та утримання дитини, з причин, які не можливо з’ясувати у зв’язку з її перебуванням на території, де ведуться або велись бойові дії, чи окуповані території.

На початку серпня 2022 року Ростислав виїхав з тимчасово окупованого міста Маріуполь до міста Хмельницький.

Проживав у гуртожитку Хмельницького політехнічного фахового коледжу національного університету «Львівська Політехніка».

Отримав статус «дитина, що позбавлена батьківського піклування» рішенням Хмельницької міської ради. Державним опікуном Ростислава був призначений директор Маріупольського будівельного фахового коледжу Білай Антон Вікторович.

У день свого вісімнадцятиріччя, 11.05.2024 року, Ростислав підписав контракт з Третьою окремою штурмовою бригадою Збройних сил України. Пройшов навчання та бойове злагодження впродовж 3 місяців на полігоні НГУ та доєднався до штурмового підрозділу на Луганському напрямку.

Загинув воїн 5 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Макіївка на Луганщині, захищаючі територіальну цілісність та суверенітет України.

Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.