Слободян Сергій Віталійович

Слободян Сергій Віталійович

Сергій Слободян народився 22 березня 1988 року у селищі Ярмолинці, Хмельницької області. Батьки виховували двох дітей, мав ще молодшу сестру. З 1994 по 2005 рік навчався в ЗОШ селища Ярмолинці. Паралельно навчався в Ярмолинецькому технологічному  ліцеї, який закінчив в 2005 році.

З юних років Сергій вирішив своє життя поєднати з військовою справою.

Сергій обрав справу непросту, але до якої відчував покликання. Юнак вступив у Військово-інженерний інститут у м. Кам’янці-Подільському.

Після випуску з вишу став рятувальником, приєднавшись як піротехнік до команди фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій. Згодом вирішив стати до лав українського війська, служив у 3-й окремій танковій Залізній бригаді. Завжди прагнув бути там, де він був би максимально корисним та ефективним. Так Сергій став спецпризначенцем.

На фронті від самого початку російського наступу на Україну у 2014 році, тоді це був Луганський напрямок. Був учасником бойових дій, брав участь у розмінуванні на Харківщині ще до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Де і що – про це не говорив, просто робив свою справу.

З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року захищав Україну на фронті. Київщина, м. Ірпінь, Донецький напрямок, Бахмут, Часів Яр, Харківський напрямок. Брав участь у визволенні м. Ізюм та інших важливих операціях. Командир групи.

У своїй справі фахівець найвищого рівня, капітан Сергій Слободян удостоєний багатьох орденів, медалей та відзнак, а саме: орденами Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів, почесним нагрудним знаком «ІДУ НА ВИ» IV ступеня, нагрудним знаком Почесна відзнака командира військової частини А 1788 (посмертно) та іншими нагородами…

Проходив військові навчання за кордоном, у Словаччині.

Однак де б не був, тримав зв'язок з рідними – батьком, сестрою. Сергій – душа компанії, його дуже любили поважали друзі та близькі.

12 липня 2024 року увечері Сергій мав коротку розмову із сестрою. Спокійний голос, звичне «у мене все гаразд».

У ніч проти 13 липня мужній воїн загинув на фронті.

Йому назавжди залишиться 36…

У Сергія залишилися батько, сестра, родина.

Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Вічна та світла пам'ять Герою!

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!