Народився 17 листопада 1986 року у селі Ластівці Жванецької громади Кам’янець-Подільського району. Після закінчення школи з 2002 по 2006 рік навчався у Кам’янець-Подільському медичному училищі на факультеті «Лікувальна справа», здобув кваліфікацію фельдшера. Відслужив строкову службу. У 2010-2011 роках навчався у національному університеті імені Івана Огієнка за спеціальністю «Вчитель біології».

Олександр Григорович Семенюк, головний сержант, інспектор 3 категорії – санітарний інструктор прикордонної служби відділу прикордонної служби «Сартана» (Тип Б) 1 прикордонного загону Східного регіонального управління. Свою військову дорогу Олександр розпочав ще з строкової служби у 2006 році, а після закінчення медичного коледжу працював з 2007 по 2020 рік у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Неодноразово перебував у зоні АТО/ООС, здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони у Донецькій та Луганській областях. З 24 лютого 22-го безпосередньо брав участь у бойових діях в обороні країни. У наднелюдських умовах тимчасово окупованого Маріуполя Олександр рідко виходив на зв’язок та ненадовго, там було неземне пекло. Рідні тривожились, але у серцях жила надія, що все буде добре, молились за його долю. А коли, нарешті обізвався і поговоривши з дружиною Наталею сказав: «Цілую. Люблю. Ваш Олександр». Наталю насторожили такі слова і вона благала коханого: «Повернись живим. Вийди з Маріуполя»… Не вийшов. Залишився в бою у районі торгівельного центру «Сільпо» Маріуполя, де Олександр у складі зведеної групи військовослужбовців відділу прикордонної служби «Сартана» та полку спеціального призначення «Азов» виконував бойове завдання з ведення оборонних боїв у населенному пункті Кам’янськ та Маріуполь. Їхню багатоповерхівку монотонно розбирав снарядами ворожий рашистський танк.

Олександрова група була на сьомому поверсі, все горіло і провалювалось. Розпечене залізо змішалось з людським життям. 17 березня 2022 року Олександр був важко зранений багаточисленними осколками.

Він пішов до Небесного Легіону доблесно захищаючи Маріуполь, не відступивши ні на крок назад. Стійкістю, мужністю і відповідальністю оборонців Маріуполя подивований ввесь світ, але для рідних і всієї України то надто висока ціна.

У лютому 22-го йому вдалось на три дні вирватись додому, ніби приїхав набутись рідними, натішитись маленьким сином Владиславом. Те хлоп’ятко, дуже схоже на батька, не злазило з таткових рук, рук, які надійно захищали його ще такі крихітні паростки життя. Олександр був чудовим батьком для діток. Донечки Іванка, Дарія були для нього гордістю, наснагою у житті, а син Владислав, то безмежна любов і вдячність Богові за сімейне щастя. З дружиною Наталею мали однакові погляди на життя, любили спілкуватись, жартувати, мріяли про власний будинок, поважали одне одного. Красиве, освічене подружжя.

Указом Президента України Олександр Григорович Семенюк, штаб-сержант, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.