Юрій Іванович Дзьобак народився у місті Староконстянтинові в родині військового Івана Мифодійовича та Раїси Миколаївни Дзьобаків. Закінчив школу, здобув фах інженера-будівельника в Одеській будівельній академії. Працював прорабом на будівництві в Одесі.

Йому було 45 років, і коли почалася активна війна, Юрій добровільно вступив до лав територіальної оборони. Бути байдужим – не його стиль життя. Ще з початку АТО разом з дружиною Ксенією Григорівною та донькою постійно допомагали нашим захисникам на сході України. Інтелігентний, освічений, перфектний в усьому, він не уявляв, що ним колись, десь на його землі буде управляти чужинець. Свобода, воля, гідність, незалежність – це було природнє єство його душі. Він вірив у перемогу з першого дня активної війни. «Він вірив і тоді, коли було надзвичайно складно і коли дуже мало хто вірив в перемогу. Але Юрій не просто вірив в перемогу, він робив все можливе, щоб вона відбулася. І, на жаль, саме заради перемоги він віддав своє життя. Тому ми з вами усі в боргу перед ним і маємо дякувати йому, що захищав наші міста і села, наших дітей і Україну», – каже міський голова Олександр Симчишин слова вдячності нашому захиснику.

У мирному житті Юрій Іванович займався підприємництвом. Був уважний до людей, цінував якість роботи, мав особливу шану і повагу від своїх клієнтів. На другий день війни він виклав на своїй сторінці у Фейсбуці два слова «Ми переможемо» і пішов захищати. «Я піду на війну. Я буду до кінця», – ці його слова звучать рефреном в душі  близьких. Він був до кінця. І навіть попри те, що були можливості їхати на ротацію, поміняти місце локації, все одно залишався. Телефонував з фронту, в нього завше було все добре, хоч не раз чутно було в слухавку як рвуться снаряди, міни. Любив, щоб його родина жила в спокої і була захищена. «Ми тут, щоб ви могли повноцінно жити», - спокійно пояснював рідним.

Юрій постійно займався саморозвитком: любив подорожувати з родиною, багато читав (мав вдома цілу бібліотеку), медитував, займався рукопашним боєм, грав у настільний теніс. Йому подобалась японська філософія кайдзен – безперервне вдосконалення як себе, так і тієї справи, якою займаєшся. На цій філософії  він заснував разом з дружиною фірму «KaiZen» і постійно працював над покращенням бізнесу, належного обслуговування клієнтів.

У армії Юрій був розвідником-радистом. Пройшов Краматорськ, Слов’янськ. Під Харковом потрапив під артилерійський обстріл, виконуючи бойове завдання 1 липня 2022 року… «Свобода нам далась дуже легко! Тепер маємо її відстоювати», - ці Юрійові слова підтверджені життям. Його мрії втілює в життя дружина Ксенія і донька Анастасія, для яких він був взірцем і натхненником.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.