Народився  Андрій Бахтов 9 травня 1975 року в родині Катерини Яківни та Григорія Дмитровича Бахтових. Мав дві вищих освіти: за першим дипломом – викладач фізичної культури і спорту, за другим – практичний психолог.

ЗСУ – це не просто військо України. Це когорта незборимих воїнів, мотивованих, загартованих боями. Генерал Валерій Залужний так характеризує військових: «Ви – приклад стійкості, відваги, братерства та незламності духу. Ви зустрічаєте противника в окопах та на спостережних пунктах. Ви вгризаєтесь в землю на передніх рубежах. Ви зупиняєте наступ ворожої техніки. Ви не маєте страху, бо дивитесь в очі противнику. Під дощем і снігом, артобстрілами та авіаударами -  ви бороните Україну».

Ця характеристика цілком відповідає  Андрію Бахтову з позивним «Добриня». Всі перепетії війни відчув на своїх плечах і на своїй долі. Воював ще з 2014-го. Звільняв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське,  селище Нью-Йорк. У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську. Три доби пішки, більше повзучи, «йшов на зірку», добирався після розстрілу росіянами колони в “зеленому коридорі” до своїх. А ще дуже важко було визначити, де свої, а котрі ті, що можуть здати. Йому пощастило - попав у хату з українським корінням. Допомогли, нагодували, показали напрямок, куди добиратись до своїх, навіть гроші і мотоцикл дали, щоб швидше було, кругом чатувала небезпека. Попав до своїх… Повернувся на передову, воював у багатьох гарячих точках, доки не було прийнято рішення про відведення добровольчих формувань у тил. “Він був справжнім українцем попри те, що мав російське коріння і половину рідні в Москві та Красноярському краї. “24 лютого вони всі подзвонили чи написали, питали, як ми, заспокоювали, що все це триватиме недовго. Я їх послав слідом за російським кораблем. А потім на кожне їхнє “як ти?” мовчки відсилав їм фото з їхніми “ваньками”, яких уже не видно в тепловізор. Перестали питати. Мабуть, образилися”, – сумно жартував тоді «Тихий”, – написала в фейсбуці журналістка Наталка Позняк-Хоменко, яка записала з ним інтерв’ю. Андрій у цивільному житті був тренер із багатьох видів спорту: бокс, біг, плавання, лижні гонки, рукопашний бій, офіцерське триборство, стрільба - будь-який вид спорту і завжди у трійці переможців батько і син Кіріл. Служив у спецпідрозділі МВС “Беркут”, брав участь у миротворчих місіях в Югославії. У 2010 році, після перемоги на виборах Віктора Януковича, покинув “Беркут”, вийшов на пенсію за вислугою років, повернувся до тренерства, зайнявся бізнесом. Брав участь у “податковому майдані”. Під час Революції Гідності, у 2014-му, входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому. Після анексії росіянами Криму Андрій разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону “Миротворець”, став заступником командира – Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС “Миротворець”.

У 2016 році був запрошений в Академію внутрішніх справ для викладання, пізніше став там начальником кафедри військової підготовки. Слухачі на його лекціях ловили кожне його слово, то була практика бойового життя і шалений досвід. Опікувався 11-ма родинами загиблих побратимів із батальйону “Миротворець”. День народження матерів загиблих, дружин, дітей, у свята вітав особисто. А ще прапор поміняти на вічному спочинку кожного. Він був усюди і перший.

24 лютого 2022 року разом із кількома своїми студентами записався в Києві в ТрО. У травні в складі батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Пізніше підрозділ перекинули під Зайцеве.

Став командиром 6-ї роти. Позивний «Тихий» отримав через врівноваженість — умів володіти собою у будь-якій стресовій ситуації та контролювати емоції.  «Усе робив тихо, спокійно, але скільки людей йому реально зобов’язані життям. Ми знали: коли з нами Тихий, то все буде добре. На ньому було все: і розвідка, і логістика, і забезпечення, і ще багато чого, про що ми лише зараз починаємо дізнаватися. Наприклад, хлопці розповіли, що в той день, як була атака на нашу позицію, там щось пішло не так і потрібно було провести повітряну розвідку. Наші дронщики підняли дрон, але їм потрібні були люди, які прикривали б. А людей немає взагалі, всі в бою. І тоді Тихий сам побіг із Яном (нашим зв’язківцем), щоб забезпечити прикриття. Хоча він був командиром роти і не мав би це робити”, – розповів про командира боєць батальйону з позивним “Історик». Кинувшись рятувати інших, він став нашим небесним покровителем 10 серпня 2022-го на Бахмутському напрямку поблизу населеного пункту Зайцеве».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.