Народився 1 вересня 1964 року в м. Верхньодніпровськ. У Краматорську закінчив школу № 35, професійно-технічне училище. У 1982 році вступив у Серпуховську військову командно-інженерну академію і після закінчення був направлений на військову службу в м. Броди Львівської області. Там пройшов шлях від начальника відділу до замначальника штабу полку. 8 березня 1987 року одружився з Ольгою Юріївною, має сина Іллю, доньку Анастасію, двоє онуків Даніїла і Романа.

19-та ракетна бригада «Свята Варвара» Сухопутних військ Збройних сил України – це формування ракетних військ, яке озброєне тактичними ракетними комплексами. Це ефективна далекобійна зброя, наша «найдовша рука». Сергій Вівдич – воїн-ракетник, про якого підлеглі розповідають, що він був для всіх і батьком, і побратимом, і досвідченим авторитетом. «Від початку російської агресії, ще у 2014 році наш керівник, Сергій Вівдич проходив службу у військовій частині в Хмельницькому. Він був відповідальним керівником, який наполегливо робив свою роботу і усіх мотивував так працювати. Чесний, справедливий, розумний, виважений, хороший офіцер-професіонал, який власним прикладом навчав підлеглих», – каже його побратим Олег.

Підлеглі майора Вівдича кажуть, що коли ворог відкрито напав на Україну, їх комбат один із перших воїнів-ракетників став на захист Батьківщини.

Сергій Вівдич служив у ракетних військах ще до буремних 90-х, коли професіоналів стали інтенсивно скорочувати відповідно до Будапештського меморандуму про ядерне роззброєння.

Україна віддала ядерну зброю, отримала гарантії безпеки, плоди якої країна пожинає з 2014-го… ціною нелюдських зусиль і втрат. Сергій Вівдич сам приймав участь у розконсервуванні ракетних установок, а в 1992 році став офіцером запасу. З жовтня 1992 року почав служити в органах МВС. Там його знали як чесного і справедливого, інтелектуального офіцера, який ніколи не зважав на статуси правопорушників, а діяв і приймав рішення відповідно до закону. Він ніколи не сидів без діла. Його часто можна було бачити із кодексами законів, статутами: завше щось вичитував, занотовував, бо хотів знати, діяти по справедливості, ще й іншим допомагати вирішувати питання згідно з законом.

У 2015 році Сергія Олександровича мобілізували і направили в 19 ракетну бригаду. Мав позивний «Крамер».

У 2018 році майор Вівдич взяв участь у військовому параді з нагоди Дня Незалежності України. Неодноразово брав участь у зоні АТО, навчав молодих воїнів військової справи, відповідальності, вмінню берегти своє життя і життя побратимів. З початком повномаштабної війни 24 лютого 2022 року разом зі своїм зятем, якого навчав і з яким потім служив в одній бригаді, пішов на передову. На запитання дітей: «Тату, навіщо ти вибрав такий шлях?», відповів: «Я ніколи не був щуром і ховатися в тилу в підвалі не буду, а з гідністю відповім онукам, що став на захист їхнього майбутнього». Сім’я майора мешкала у Краматорську і лише після 24 лютого 2022 року, коли російські війська відкрито напали на Україну, він перевіз їх у Хмельницький. Сергій Вівдич був не тільки військовим професіоналом, але і чудовою людиною. У нього гарна інтелігентна родина: мати Світлана Іванівна, кохана дружина, дорогі серцю син з донькою та онуки. Жили завжди в любові й злагоді. Діти були для них світом життя. Сина і доньку, а потім і онука Даніїла Сергій Олександрович вів за руку в перший клас. З донькою Анастасією танцював «Вальс» на випускному вечорі. Діти кажуть: «Він справжній батько: трішки строгий, але завжди підтримував вибір своїх дітей і вірив, що вони зможуть все, любив їх і оберігав».

Для родини та друзів Сергій назавжди залишається із своєю щирою посмішкою, яскравими очима, в яких завжди був запал, життєрадісність і любов. 8 березня 2022 року, в 35-ту річницю подружнього життя, майор Вівдич віддав своє життя за Україну в бою на Київщині. ...Побудував дім, посадив дерево, народив сина, захистив Україну. Слава і честь Воїну-захиснику! Сергій Вівдич має відзнаки: Президента України «За участь в антитерористичній операції», Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» II ступеня.

Указом Президента України Сергій Олександрович Вівдич нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі України».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».