Зі слів бойових товаришів Романа Якобчука, він не знав страху, не ховався за спини інших. «Мені втрачати нічого», – говорив, либонь, вважаючи, що жив не крикливо, не особливо яскраво.

Народився Роман Якобчук 21 січня 1982 року в селі Пеньки Старокостянтинівського району. В’язати вузли на його життєвому шляху доля розпочала з перших днів після народження. Через матеріальні нестатки мати залишила малюка в пологовому будинку. Обіцяла, що через рік повернеться за ним, але подолати життєві труднощі не зуміла й за сином так і не приїхала.

Після закінчення дев’ятого класу, 29 червня 1997 року, Роман Якобчук здобував робітничу професію в Хмельницькому ПТУ №8, пізніше – у Чорноострівському професійно-аграрному ліцеї.

Коли розпочалася Революція Гідності, Роман був учасником подій на Майдані, тому що мав загострене почуття справедливості, честі, а коли спалахнула російсько-українська війна на Сході, поїхав у зону антитерористичної операції добровольцем. Спершу воював у батальйоні «Айдар», потім служив у 93-й окремій механізованій бригаді. Виконуючи бойові завдання, зазнав серйозного поранення. Після лікування не засиджувався на реабілітаційних заходах, а продовжив воювати.

Такі, як Роман, розуміють, що вартість життя вимірюється не тільки тими радощами й досвідом, який набутий, а й правдою і честю, та тим, за що його віддаєш. Україна було його матір’ю. Доброволець на війні, він був готовий щомиті пожертвувати життям за Батьківщину. Та мить настала 19 серпня 2015 року під час виконання бойового завдання на взводному опорному пункті поблизу селища Опитне Ясинуватського району Донецької області. Противник обстрілював його з танків, і один ворожий снаряд розірвався буквально під ногами Романа Якобчука. Життя його відійшло у вічність.

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року за виявлену мужність, героїзм, незламність духу в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України воїнові присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».