Сергій Дмитрович Саліпа народився 5 червня 1986 року в місті Ізяслав. Батьки, Дмитро та Галина, – медпрацівники. Невдовзі родина переїхала до Старокостянтинова, де Сергій успішно навчався у школі №2, мав схильність до точних наук та англійської мови, брав участь в олімпіадах. Під час вступу до військового ліцею його робота з математики отримала найвищий бал серед усіх вступників. Ліцей він закінчив зі срібною медаллю, а військовий інститут – з дипломом із відзнакою. Був інтелектуалом, гартував свою волю, ще зі шкільних років займався парашутним спортом, водолазною підготовкою.

Служити справі миру в умовах війни Сергій Саліпа розпочав іще 2009 року. До червня 2010 року він служив у миротворчій місії ООН у Ліберії перекладачем групи застосування авіації 56-го окремого вертолітного загону. За бездоганну службу нагороджений медаллю ООН, а також пам’ятним нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».

На війну з озброєними російською зброєю сепаратистами поїхав у квітні 2014 року. Служив у підрозділі, прикомандированому до 72-ї механізованої бригади, яка розташовувалася на самому кордоні з Росією. Дуже хотів повернутись і встигнути на випуск синів-близнюків Дмитрика й Ігоря у дитячому садочку. Вони народилися за день до його лейтенантського випуску. На передовій завдання підрозділу Сергія Саліпи полягало в розгортанні та обслуговуванні понтонних мостів. Телефонував дружині і батькам щодня, розповідав про польові будні. Інколи – про обстріли… 14 липня 2014 року при виконанні бойового завдання біля села Дмитрівка Донецької області керівник групи капітан Збройних сил України Сергій Саліпа вирушив на пошуки останків сапера, сержанта з Білої Церкви, і підірвався на фугасі.

На жертовність він запрограмував своє життя ще з юних літ: син військового лікаря зі Старокостянтинова вступив до Кам’янець-Подільського військового ліцею, а згодом закінчив Військово-інженерний інститут при Подільському державному аграрно-технічному університеті, отримавши фах військового інженера. «Ввечері, 13 липня, в нашій квартирі впала ікона. Стало як ніколи тривожно, – розповідала дружина офіцера Ольга Саліпа. – 14 липня чоловік зателефонував мені вранці, десь о восьмій годині. Сергіїв голос був дуже пригніченим. Він розповів, що на світанку на фугасі підірвався боєць із сусіднього підрозділу. Хвилювався, що від тіла того чоловіка нічого не залишилося, що батькам навіть нічого буде поховати...».

Уже по обіді того дня Сергій Саліпа з кількома добровольцями пішов на пошуки тіла загиблого. Пішли, знаючи, що навколо ворожі засідки. Терористи підірвали радіокерований фугас за два метри від Сергія і розпочали обстріл української групи. Бійцям вдалося забрати загиблого командира і повернутися...

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Сергій Дмитрович Саліпа 14 серпня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року за проявлену мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», нагороджено відзнакою міської громади «Мужність і відвага». Сергій Саліпа – Почесний громадянин Старокостянтинівського району і Почесний громадянин міста Охтирка.