Воїни десантно-штурмових військ – це один із найбільш підготовлених рід військ, еліта ЗСУ. Десантники мотивовані, вони знають, з якою метою обирають цей підрозділ. Їхній девіз: «ЗАВЖДИ – ПЕРШІ!». Їхні хоробрі серця неначе із криці. «Ламається тільки русня, ми – незламні!» – говорять вони про себе. Вони можуть виконувати завдання лінійної піхоти, здійснювати рейдові дії, проводити десантування в тил противника, захоплювати ключові комунікаційні вузли та центри управління ворога. Історія ДШВ надихає, змушує вдосконалюватись, служити гідно, служити з честю, виконувати обов’язок.

Юрій Цвєтков належав до когорти сильних. Мав незламний дух і незламний характер. Для нього десантно-штурмова бригада – це успіх, це сила, це завжди бути
першим. Якщо йому ставили завдання, він їх виконував, незважаючи ні на які небезпечні
обставини. Його слова з переписки: «У нас виходу іншого немає! Звісно тримаємось.
Колись мій командир сказав: «Не стрибок з парашутом робить з нас десантників! Зробити один крок, укласти парашут, не так і важко, а витримка в нелюдських умовах, безсонні ночі і все одно виконання завдання – ось, що робить з нас десантників! Слава Україні!!!».

Кремезний, широкоплечий, мав зріст до двох метрів. Сміливий, справедливий і готовий боротися з ворогом до перемоги. Пишався тим, що він десантник, що служить в елітних військах, що стоїть на захисті України. Не жалів себе, не ховався за спини інших. У зоні АТО Юрій з 2016-го. Добровольцем пішов у 28-му окрему механізовану бригаду. Згодом перевівся у 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду ЗСУ, пройшов навчання за фахом бойового медика взводу в 205 НЦТМ, який знаходився у 199 навчальному центрі смт. Десна.

Юрій Цвєтков народився 5 квітня 1988 року в Світловодську Кіровоградської області, закінчив гімназію №4, проживав і працював на підприємстві.
За мирних часів Юрій полюбляв співати, навіть у рідному Світловодську виграв конкурс «Карооке на майдані». Ще до масштабного вторгнення ворога в АТО захоплювався малюванням – робив татуювання побратимам. Це відволікало від важких буднів і виписувало на його обличчі благородство. І там, на фронті, до нього стояли черги побратимів в перервах між обстрілами, щоб зробити татуювання, сюжети яких він придумував сам, підкреслюючи силу і міць воїнства і залишаючи пам’ять про себе на все життя.
 
Ідеальний порядок у бліндажі і смачні страви – це обов’язкове правило Юрія, адже був гарним господарем навіть у польових умовах! На свята готував сам, мудрував, з чого зробити смаколики для побратимів, щоб створити їм настрій, хоч трішки відчути себе як удома.
Три роки тому познайомився із хмельничанкою Наталею, яка на той час була інструктором в навчальному центрі з підготовки бойових медиків, серед яких був і Юрій. Із закінченням контракту в 2020 році Наталя і Юрій спілкувались на відстані, адже на той час Юрій знаходився у зоні ООС. Та вже в 2021 році підписала контракт з 79 ОДШБ, щоб бути поруч з коханим. Була на посаді бойового медика взводу, згодом стала старшим бойовим медиком 1 батальйону 3 роти, старшим сержантом. Юрій виконував обов’язки бойового медика розвідвзводу в цьому ж батальйоні. З 2021 року вони виконували завдання в районі Станиці Луганської. Шалені обстріли позицій батальйону почалися ще 17 лютого 2022 року. Батальйон змушений був відійти в район Сєвєродонецька, щоб не потрапити в оточення. Перед завданням Юрій, як була можливість, старався відвідати Наталю, щоб побачитись, обняти кохане серце… і кожен раз був як останній. «Ти не переживай, ми витримаємо, ми ж десантники», – не раз заспокоював він свою кохану дружину.

6 березня 2022 року в районі Сєвєродонецька Юра з побратимами був на завданні, де потрапили у засідку. Трьох побратимів було поранено. Надавши першу допомогу, дочекавшись бронемашини, Юрій власноруч допоміг хлопцям, завантаживши їх у БТР. Йшла повна зачистка села. Здавалось, небезпека позаду, та серце Юрія не витримало напруги і болю за товаришів! Пішов до Небесного Легіону… А Наталя продовжує відстоювати свободу України за них двох.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеню.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.