Драч Ігор Валерійович

Драч Ігор Валерійович

Народився Ігор Драч на Черкащині — станція Поташ, в родині кіборга Донецького аеропорту Валерія і Наталії Драчів. Навчався в селі Шумівцях, на Поділлі, куди родина переїхала. Середню освіту здобув у СЗШ № 19 м. Хмельницького. З дитинства любив майструвати, захоплювався спортом, програмуванням, самостійно розробляв різні сайти і програмне забезпечення.

Ігор був не тільки сильним, це був цілеспрямований український юнак, з гідністю, гордістю і самоповагою, великими перспективами на майбутнє і рішучістю творити змістовне життя. Він вдосконалював свою духовність, гартував тіло, плекав надію досягти максимуму у цьому житті власним розумом і власною принциповою позицією.

У житті юнак був ідеальним у всьому: чи то у виконанні дорученої справи, чи наведенні ладу у власному помешканні, чи у прийнятті важливих рішень, за що його всі поважали і прагнули з ним дружити, спілкуватись, корисно проводити вільний час. Ігор вражав своєю педантичністю та благородством усіх: і однокласникам, і друзям, і вчителям. А рідні сестрички Вікторія і Анастасія не мислили своє життя без нього. Для них він вірний друг, помічник-розумник, гордість, змішана з любов’ю і смуток, бо дуже чекали його з військового навчання. Ігор любив сестер понад усе, бавився з ними серед запашних трав, на спортивних майданчиках, допомагав у всьому.

Класний керівник спеціалізованої загальноосвітньої школи № 19 I-III ступенів імені академіка Михайла Павловського Ганна Михайлівна згадує про Ігоря: «Волелюбний характером, завжди слідував особистим думкам та ідеям. Його привітне, відкрите обличчя випромінювало доброту та щирість, а чарівна зваблива посмішка полонила серця красунь. Душа товариства серед однолітків, генератор нескінченних оригінальних ідей. Добра світла пам’ять про Ігоря назавжди залишиться у наших серцях».

Ігор прагнув самостійності, ще з 14 років заробляв кишенькові гроші в Інтернеті, прагнучи допомагати батькам. Був принципово чесний, не терпів неправди і несправедливості. Мріяв і готував себе фізично до навчання в інституті МВС, хотів бути слідчим, але спочатку, за порадою військового комісара, вирішив піти до армії. Пішов служити у 80-ту десантно-штурмову бригаду в місті Чернівці, щоб мати за плечами військову витримку і досвід. Протягом трьох місяців 2022 року проходив спецпідготовку за натівськими стандартами в Житомирській військовій частині. 21 лютого склав терміново екзамен на отримання сертифікату і їх двадцять трьох, таких юних, із жагою до життя, передислокували в місто Миколаїв.

Страшний ранок 24 лютого 2022 року Ігор зустрів у тривожному армійському середовищі. Коли ворожа рашистська орда посунула на українські землі, на такі безкраї херсонські степи, юнак зі своїми однолітками стали пліч-о-пліч на захист. Поле бою було пеклом… Орки несамовитою лавиною сунули вперед суцільним танковим покривалом, а хлопці були лишень на БТР-ах. Та перший бій вони виграли, ще встигли покрошити ворога, проте позиції і сили були нерівні. Ігор ще встиг поговорити декілька секунд з батьком, але зв’язок обірвався… Красивий, розумний, освічений юнак, у якого все життя було ще попереду, в свої неповні 19 опинився зі своїми побратимами під ворожими градами, залпами із ворожих танків і гармат, і в тому українському степу, в тому армагедоні не було страху за життя, а був біль, що не зустрінеться із рідними, не притисне їх до своїх грудей, не побавиться з мрійливими сестричками…

Український воїн 26 лютого пішов у вічність у Шиловій балці Білозірського району у безкраїх степах Херсонської області, де наші скіфські вої не одного ворога знищили своєю звитягою. Віримо, що молода українська кров буде відомщена, рашистського ворога буде
стерто з лиця української землі і повстане Україна, в яку вірив, про яку мріяв і яку малював у своїй уяві Ігор Драч.
Указом Президента України № 187/2022 Про відзначення державними нагородами України Драч Ігор Валерійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Слава Україні! Героям слава!

Дорогі хмельничани! Схилімо голови і вшануймо світлу пам'ять та героїчний подвиг воїнів, що загинули на полі бою. Згадаймо мирних громадян та дітей, життя яких обірвала збройна агресія російської федерації проти України. Загальнонаціональна хвилина мовчання... Слава Україні! Героям Слава!