Народився 25 грудня 1994 року в м. Болград Одеської області і був єдиним сином у сім'ї військових. Батьки, як військові, увесь час змінювали місце служби. Максим пішов до першого класу місті Ізяславі, базову освіту здобув у спеціалізованій школі № 12 міста Хмельницького. Після закінчення військового ліцею у Кам’янці-Подільському вступив до військової академії Сухопутних військ у Одесі. Військовий шлях молодого лейтенанта почався в 81-й окремій аеромобільній бригаді, у складі якої брав участь у зоні АТО. Максим постійно працював над собою, вдосконалював свій професійний рівень. Відповідно до стандартів НАТО закінчив Q-курс і отримав шеврон з червоною окантовкою.

Кадровий офіцер, той, для якого честь, служіння не є словами в словнику. Усе його буття – це армія, це військо, служба і самовдосконалення. «Мамо, я народився в армії», – ці слова він сказав матері Ірині, коли вона намагалась підібрати професію юриста чи економіста синові після складання ЗНО, щоб відвести його від армійського вибору, бо з чоловіком, полковником Ігорем Петровичем, не одне десятиліття віддали служінню Україні. Гострий розум, відданість справі, висока мотивованість, чесність і аристократичність – це ті якості, які не кожному притаманні. Він безкінечно вчився і самовдосконалювався, хотів все досягти сам і не підвести батьків, бути гідним сином.

З листопада 2016 року проходив службу в місті Бердичеві, у 142-му навчальному центрі Сил спеціальних операцій, який як окремий рід військ ЗСУ утворився в січні 2017 року для спеціальних можливостей у різних сферах безпеки держави. Було обрано бойове гасло Святослава Хороброго – «Іду на ви!», що символізує непохитність волі. Під час проходження служби Максим отримав звання капітан. Був викладачем-інструктором.

Максим був офіцер честі: «На курсі головне – не здаватися. Здався навіть подумки – програв, вибув. Немає сил бігти, іти – повзи, роби все від тебе залежне, щоб досягти цілі. Навіть якщо не можеш». У цих словах – його характер. Мужній, працьовитий, добрий, волелюбний. Син, чоловік, батько… Він любив життя, цінував його яскраві сторони, його змістовні сторінки. Цікавився історією, писав вірші, пісні, співав. А як любив подорожувати… Старовинні замки з їх цікавою історією, гірські краєвиди були насолодою його душі і спокоєм у серці. Подорожував з батьками (хоч і рідко), з дружиною.

Одружився Максим з красунею Діаною у вересні 2019 року. Розумні, освічені, відповідальні. Їхнє кохання було несподіваним, але солодким, тендітним і назавжди. Були одним цілим, поважали одне одного, шукали і цінували кожну щасливу хвилину, щоб побути разом, помріяти, скласти плани. Іноді, після важких армійських буднів їм вдавалось творити добро і приносити щастя іншим, тим, хто потребує найбільше: купували продукти для літніх людей і роздавали, допомагали коштами діткам, які хворіли СМА. Годували, пригощали гарячим чаєм людей без постійного місця проживання, розуміючи, що в житті у них чомусь так склалось і що це важка доля.

8 липня 2020 року в подружжя народився синочок Орест. Ростили своє пташеня разом: купали, годували, співали колискових… Це було неземним щастям. Таїнство хрещення, Орестовий рочок, рочок стажу батьківства…Це ті змістовні, щасливі миті з родиною, друзями, які були наповнені людською красою, любов’ю і затишком буття.

23-й день великого протистояння Української нації… березень 22-го. Ракетний обстріл Бердичева окупантами… і вічність.

…Орест виросте, бо в нього славний український рід, рід військових… Його батько Максим знає, що таке офіцерська честь… Він встиг народити сина, захистити Україну, якій вже ніколи соромно не буде за своїх Синів. І Орест пам’ятатиме про це й розповідатиме і своїм правнукам історію звитяги свого роду, свого нескореного народу, своєї України…

«Ми з дружиною пишалися і пишатимемось нашим Максимом. Він був хорошим сином, чудовим батьком, справжнім офіцером і щирим патріотом. Ми, українці, нищитимемо будь-кого, хто зазіхне на нашу землю і прийде до нас зі зброєю. Ми обов’язково здобудемо Перемогу, питання лише в тому – якою ціною?! Ми помстимося за синів-захисників і дочок, за кожну невинно вбиту дитину, за кожну сльозу наших матерів! Ми неодмінно завоюємо мир, спокій, чисте синє небо і жовте колосся ланів для наших дітей, онуків і прийдешніх поколінь», – гордо, твердо і журливо говорить батько Максима, полковник Ігор Вечірко і додає, що його руки міцно і впевнено тримають зброю!

Нагороджений: Почесним нагрудним знаком «Іду на Ви» IV ступеня, медаллю «Учасник АТО».

Указом Президента нагороджений медаллю «За військову службу Україні» – «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного сувереніту та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.