Військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України.

Дмитро Миколайович Васильєв народився 20 лютого 1978 року в місті Первомайську Миколаївської області в родині кадрового військового.

Навчався на артилериста-ракетника в Харківському військовому університеті, після випуску потрапив за розподілом до 19-ї ракетної бригади в місті Хмельницькому, де пройшов службу до командира другого дивізіону 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара».

З 2014 виконував завдання в зоні АТО/ООС, усвідомлюючи всі ризики та небезпеки. Для нього війна, як каже Залужний, тривала не 8 місяців, а 8 років і 8 місяців. Це свідчить про його стійкість, мужність у захисті рідного краю та жагу до перемоги. «Перемога дається нам дуже важко. Але вона неодмінно буде», – цим жив і керувався в своєму житті підполковник Васильєв.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року в Україну зі своїм підрозділом брав участь у боях на Півдні, уміло керував ракетним дивізіоном, який завдав точних ударів по колоні противника біля населеного пункту Чонгар.

Унаслідок цього удару було знищено до сотні одиниць техніки та особового складу ворога. З 24 лютого до 18 березня 2022 року ракетний дивізіон під керівництвом командира Дмитра Васильєва завдавав ударів по скупченню військ противника біля населених пунктів Василівка, Токмак, Мелітополь, Пологи, Гуляйполе, Кам’янка, Дніпрорудне, Бердянськ, Велика Білозерка, знищуючи значну кількість сил і засобів окупантів. 18 березня Дмитро Миколайович разом із підрозділом потрапив під ворожий ракетний обстріл у Запорізькій області; пішов рятувати своїх молодих побратимів, ворожий приліт повторився, і це був рубіж життя і вічності…

Військова справа для командира Васильєва була способом життя і мислення. Статний, відповідальний та досвідчений, він професійно вирішував будь-яке завдання, брати на себе відповідальність, був прикладом для своїх підлеглих і завжди йшов із ними поряд, розділяючи всі труднощі і небезпеки. А як любив і дбав про свою сім’ю, родину…
Родина жила в любові, злагоді і затишку, завжди відпочивали разом, любили і поважали одне одного, спільно приймали важливі рішення, але пріоритетним було служіння військовій справі, Україні.
Діти чекали батька з важких завдань, щоб насолодитись його присутністю, малювали плани зустрічі і спільного відпочинку, дружина ж Ірина отримувала серед повідомлень символ сердечка від чоловіка: змоги говорити не було.
Так з любов’ю описували дітки Олег та Діана відчуття атмосфери в сім’ї військових.

Дмитро Миколайович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ст. за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання службових обов’язків (12 жовтня 2017).

Нагороджений медалями «15 років Збройним силам України» та «За сумлінну службу» II і III ст.

Має відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції» та Начальника Генерального штабу – нагрудний знак «Учасник АТО».

Нагороджений 22 березня 2022 року орденом Богдана Хмельницького II ступеня «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Дмитру Миколайовичу 13 квітня 2022 року надано звання «Героя України» з відзначення ордена «Золота Зірка» – «За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Рішенням позачергової шістнадцятої сесії Хмельницької міської ради №22 від 28 квітня 2022 року вулицю Попова в мікрорайоні Ракове перейменовано на вулицю Героя України Дмитра Васильєва.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року Дмитру Миколайовичу Васильєву присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.