Сьогодні, 28 липня 2023 року, відзначаємо День Української Державності - вдруге за історію.

День Української Державності започаткували згідно з указом Президента України від 24 серпня 2021 року, тоді ж датою свята визначили 28 липня. Дату вибрали невипадково: саме цього числа в Україні відзначають ще одне велике свято - День хрещення Русі.

До речі, з 2024 року подія відзначатиметься щорічно 15 липня. Законопроєкт № 9431 було підтримано Верховною Радою України, відповідно до нього День Української Державності переноситься з 28 липня на 15 липня, щоб він збігався із вшануванням князя Київського Володимира Великого, в контексті “відмови від російської спадщини”. Адже Православна Церква України з 1 вересня 2023 року перейде на новоюліанський календар для свят, що не потребують обчислення дати відзначення.

Українська державність – це не лише державна форма правління, але й національна свідомість, яка поєднує всіх українців. Україна – це наша держава, яка має свою історію, традиції та культуру.

День української державності – це змістовний і важливий день для всіх нас, українців.

Цей день призначений для того, щоб подякувати Богові за нашу державу, за нашу історію і за наші традиції. У цей день ми також відзначаємо всі визначні досягнення України та українців.

Українська державність – це наша спільна, багата на події, досягнення, гідна поваги й шани нащадків історія.

Українська державність – це наше спільне майбутнє.

Ми прагнемо до того, щоб жити в цілісній та сильній державі, яка буде захищати наші інтереси і права.

День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.

Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.

Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання.

Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.

Тризуб є нашим давнім символом. Нині наше суспільство об’єднує той же знак, що об’єднував і Русь. Ми є спадкоємцями Русі, Тризуба Володимира Великого.

Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.

Традиції Русі у розбудові зорієнтованого на Європу культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками і спадкоємцями воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, воїнів УПА. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-воїн. Ми знаємо, за що незламно стоїмо на своїй священній землі!

Упродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. Першу в XX столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року відновила її.

Кілька разів у XX столітті Україна здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.

Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.

Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ чи Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна – це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за право на власні історію та ідентичність.

У свята є свій символ - це чотири тризуби, які означають боротьбу, незалежність, історію та ідентичність. Цей символ спростовує міф про те, що Україна - молода держава, адже державний герб України - тризуб походить від родового знаку Рюриковичів та був знаком князя Володимира Великого, за якого хрестилася Київська Русь.

У Руській державі Х століття тризуб був династичним знаком великого Київського князя Володимира та його нащадків, династії Володимировичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Впродовж багатьох століть на землях Русі-України було поширене зображення тризуба. Під час Української революції 1917–1921 років питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проєктів, але обрала тризуб.

6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім «зубом» у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Після проголошення 22 січня самостійності України питання про офіційне затвердження державної символіки треба було вирішувати негайно. 25 лютого в Коростені на засіданні Малої Ради було офіційно затверджено тризуб гербом Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. За часів Української Держави тризуб залишився у геральдичному вжитку. В офіційних описах кредитових білетів цей знак іменувався українським гербом. За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проєкту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. З 22 січня 1919 тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу.

Його використовував Уряд УНР на еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба. У СРСР тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою українського націоналізму.

Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб як малий Державний Герб був затверджений 19 лютого 1992 року Постановою Верховної Ради України. Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави.

Триває боротьба за українську державність, українську історію, символіку, українську ідентичність. Українці щодня героїчно захищають Україну та її майбутнє, щодня докладають зусиль для підтримки Сил Оборони України, допомоги постраждалим від війни. Наша сила у нашій єдності та прагненні жити у вільній і незалежній країні з демократичними цінностями.

Віримо у перемогу та мирне майбутнє України! Хай нові сторінки історії української державності будуть про процвітання та добробут України під мирним небом!

Пишаймося своєю державою і своєю історією, своїми героями та захисниками!

Слава Україні! Слава нації! Героям слава!

За інформацією Музею історії міста Хмельницького