Робота на дому (дистанційна, online).

Можливість надомної роботи передбачена Конвенцією Міжнародної організації праці №177. Це умови колективного договору або безпосередньо письмовий трудовий договір з працівником.

Неповний робочий час – як засіб ефективного поєднання роботи в офісі, на дому з мінімальними витратами.

Це стаття 56 КЗпП України, яку може бути впроваджено звичайною угодою працівника і роботодавця, тобто заява і наказ, або обов’язкові умови, якщо це вагітна жінка або жінка, яка має дитину віком до 14 років тощо.

Стаття 56. Неповний робочий час.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Оплачувані відпустки працівникам.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про відпустки», зі змінами, внесеними Законом України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Отже, під час дії карантину, у разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця, працівнику може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством.

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Неоплачувані відпустки працівникам

Закон «Про відпустки» дозволяє обрати будь-який варіант, який пропонується.

Стаття 25. Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

3) матері або іншим особам, зазначеним у ч.3 ст. 18 (а саме батькові дитини, бабі, дідові чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователі) та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, а саме батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователі - для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно та ін.

Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження ЗП на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (враховуючи зміни внесенні ЗУ № 530-ІХ від 17.03.2020 р. – примітка відділу праці: тобто відпустка без збереження ЗП не обмежується терміном, крім як терміном карантину, але за згодою сторін.

Відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам на підставі їх особистої заяви.

Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавством про працю не передбачено.

Гнучкий режим робочого часу: ст. 60 КЗпП (нова редакція).

Гнучкий режим робочого часу — це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму праці із саморегулюванням часу початку, закінчення робочого дня. При цьому має бути дотримана денна, тижнева або встановлена на певний обліковий період (два тижні, місяць і так далі) норма тривалості робочого часу.

Організація роботи на умовах гнучкого режиму робочого часу передбачає три складових робочого часу, на які може бути розділений робочий день (зміна):

1) фіксований час — час, коли працівник обов’язково має бути присутнім на робочому місці і виконувати свої посадові обов’язки;

2) змінний час — час, протягом якого працівник на власний розсуд може починати/закінчувати робочий день (зміну) в межах установленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Дистанційна робота. Тепер її визначення можна знайти в ст. 60 КЗпП. Дистанційна (надомна) робота — це форма організації праці, при якій працівник виконує свою роботу за місцем проживання або у іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

За загальним правилом трудовий договір про дистанційну (надомну) роботу укладається в письмовій формі.

Відповідними положеннями доповнили ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

Якщо ви вводите дистанційну (надомну) роботу на час загрози поширення епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного або іншого характеру, то вимогу про таку роботу можна просто зафіксувати у відповідному наказі.

Укладати письмовий трудовий договір про дистанційну (надомну) роботу в цьому випадку не потрібно. Така пільга передбачена ч. 1 ст. 60 КЗпП України.

За умовчанням, при дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на власний розсуд, але з дотриманням ст. 50 і 51 КЗпП України (встановлюють нормальну і скорочену тривалість робочого часу). На них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку.

Водночас у трудовому договорі (а якщо він не укладався — в наказі) можна прописати норми, які зобов’язують дистанційного працівника дотримуватися режиму роботи, встановленого на підприємстві.

Простій: Стаття 34 КЗпП України. Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою.

Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Карантинний простій: Відповідні зміни внесені в ч. 1 ст. 113 КЗпП України. Правила оплати простою не з вини працівника на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Такий простій оплачуємо з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу).

Пам’ятаємо положення ст. 3 Закону України «Про відпустки»: за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Компенсація відпусток при звільненні: ст. 24 Закону України «Про відпустки»: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Допомога по частковому безробіттю.

Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).

Статтю 47 Закону «Про зайнятість населення» доповнено новою підставою для отримання такої допомоги: коли скорочення виробництва пов’язане з виконанням епідзаходів, визначених місцевими органами влади.

Тепер право на отримання допомоги по частковому безробіттю виникає й у разі, коли зупинення (скорочення) виробництва і зменшення тривалості робочого часу є вимушеними, оскільки роботодавцем приймаються заходи щодо профілактики і запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення місцевих органів влади.

Право на допомогу по частковому безробіттю матимуть усі працівники роботодавця.

Нова ст. 47¹ «Закону про зайнятість» регулює порядок надання допомоги по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, установленим КМУ (далі — карантинні заходи).

Допомога по частковому безробіттю надаватиметься центром зайнятості за зверненням роботодавця для виплати працівникам, у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва через карантинні заходи.

Хто може розраховувати на допомогу? Роботодавці з числа суб’єктів малого і середнього підприємництва за період проведення карантинних заходів за умови, що в них не було заборгованості з ЄСВ протягом 5 років, які передують року зупинення (скорочення) виробництва.

Куди звертатися? До центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника ЄСВ. Строк для звернення — 30 календарних днів з дня призупинення (скорочення) виробництва.

Із собою потрібно мати:

1) заяву в довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва і переліком карантинних заходів;

3) відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю (право на таку допомогу мають усі працівники, окрім пенсіонерів);

4) довідку про відсутність заборгованості з виплати зарплати і сплати ЄСВ, протягом п’яти років, які передують року зупинення (скорочення) виробництва.

Допомога по частковому безробіттю надається за кожну годину, на яку було скорочено робочий час, із розрахунку 2/3 тарифних ставки (окладу), але не більше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Актуально: Якщо роботодавець звільнить працівника, що отримував допомогу, протягом 6 місяців (якщо допомога виплачувалася менше 180 календарних днів — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги) з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 (окрім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), п. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП, такий роботодавець зобов’язаний повернути кошти в повному обсязі «безробітному» Фонду.

Шановні працівники та роботодавці! Повідомляємо, що з метою отримання консультацій з питань законодавства про працю, ви можете звертатись в відділ праці управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради: тел: 65-22-81, 65-73-90, 70-41-46, адреса електронної пошти: vidnosyny@meta.ua).