Війна - це завжди горе, біль і гіркі сльози. Вона забирає кращих з кращих. Та ми повинні пам’ятати своїх Героїв-захисників, славних земляків. 4 грудня, виповнилося б 39 років хмельничанину Івану Віхтюку, який загинув у зоні АТО в 2015 році. Цього дня, у велике свято – введення в храм Пресвятої Богородиці, відбувся вечір спогадів про Героя. Рідні, вчителі, друзі та знайомі зібралися у колегіумі імені В. Козубняка, щоб згадати, яким був Іван за життя.

«Ми будуємо дитячі садочки, храми, спортивні майданчики, інші об’єкти. Це все наші з вами маленькі перемоги на шляху до великої перемоги заради Української держави. З таких речей складається успіх. Ці успіхи, ці позитиви, дитячий сміх не просто так. Це все завдяки таким людям, як Ваня Віхтюк, усім українським героям, які віддали своє життя, аби ми з вами мали таку можливість, бо якби не вони, все було б по-іншому. Ми б не збиралися у цій залі, не починали б день з уроків, не відкривали б спортивних майданчиків, українських храмів, не тішились життю, - звернувся до присутніх міський голова Олександр Симчишин. – Української держави могло б і не бути. Ми з вами живемо і працюємо завдяки таким справжнім українським Героям. І ми це повинні пам’ятати кожної хвилини, тоді і працювати будемо краще, і успіхи будуть іншими. В пам’ять про них ми повинні реалізувати головну ідею вшанування – це не просто вечір, хороші і правильні слова, це сильна, мирна Українська держава заради наших дітей і онуків. Щоб наші діти й онуки жили в мирній державі, проводили такі вечори пам’яті, знали про українських героїв, але ніколи не знали що таке війна. Пам’ять про Героїв повинна жити вічно».

Під сумні розливи пісні «Пливе кача» присутні вшанували Героя хвилиною мовчання та запалили свічу пам’яті.

Сестра Оксана, яка працює директором колегіуму імені В. Козубняка, від усієї родини щиро дякувала громаді міста за вшанування пам’яті їхнього Івана.

Віхтюк Іван Васильович народився 4 грудня 1979 року на Летичівщині, у селі Юрченки. Там навчався до 9 класу, а після закінчення Летичівської школи №2 вступив до Кам’янець-Подільської сільськогосподарської академії. Там, разом з фахом зоотехніка, здобув на військовій кафедрі звання офіцера запасу. Старший лейтенант Іван Віхтюк був мобілізований 8 серпня 2014 року, під час третьої хвилі мобілізації. Служив командиром інженерно-саперного взводу в 72-ій окремій механізованій бригаді.

Командир завжди з честю виконував бойові завдання, не раз брав участь у складних відповідальних завданнях, які доручало командування. Не одне життя врятував Іван на фронті. Проявив себе як справжній Герой і патріот. Разом із своїм підрозділом у Гранітному Волноваського району Донецької області, на території, яку контролює ворог, встановив і замінував український прапор, як символ героїзму та незалежності України.

У цьому селі і обірвалось життя мужнього воїна, 29 серпня 2015 року він отримав смертельне поранення під час бойового завдання при обстрілі ворожим танком блокпоста, на якому несли службу наші бійці. Лікарі як могли рятували Івана, та, на жаль, Герой відійшов у вічність. А рідні чекали сина та батька додому, всього за кілька тижнів у вересні мав демобілізуватись боєць додому.

У злагоді і любові більше 12 літ прожив Іван з дружиною Наталею, напівсиротами залишилися двоє малих дітей – син Дмитро та дочка Аліна.

Було Івану Васильовичу Віхтюку лише 35 років.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 16.01.2016 року №9/2016 Іван Віхтюк нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року. нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно), є Почесним громадянином Хмельницького і Летичева.

Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.

Пам’ятаємо…