Воїни десантно-штурмових військ – це один із найбільш підготовлених рід військ, еліта ЗСУ. Десантники мотивовані, вони знають, з якою метою обирають цей підрозділ. Їхній девіз: «ЗАВЖДИ – ПЕРШІ!». Їхні хоробрі серця неначе із криці. «Ламається тільки русня, ми – незламні!» – говорять вони про себе. Вони можуть виконувати завдання лінійної піхоти, здійснювати рейдові дії, проводити десантування в тил противника, захоплювати ключові комунікаційні вузли та центри управління ворога. Історія ДШВ надихає, змушує вдосконалюватись, служити гідно, служити з честю, виконувати обов’язок.

Сім’я, родина, Україна – це рідні серцю Олександра слова і почуття. Жив. Працював. Любив життя…

Дмитро Володимирович – хмельничанин, народився 26 грудня 1980 року, м. Чехів, в українській родині Володимира Миколайовича і Галини Михайлівни Герег. Закінчив Хмельницький навчально-виховний комплекс №9. Навчався Дмитро добре, мав хорошу пам’ять, писав вірші, мав гарні організаторські здібності, був ініціативний, відстоював справедливісь, користувався великою повагою в оточуючих. Закінчив Хмельницький торгівельний коледж, займався бізнесом, але сила зброї і звитяга перемогли…

Пішов Роман захищати країну ще у 2014 році. Після закінчення контракту в 2021 році хотів піти у військову частину до безпілотчиків, або стати слідчим, навіть тести здав у МВС. Був дуже виважений і педантичний, їхав з документами у Сєвєродонецьк влаштову-

Денис Садовський був професійним військовим. Для нього «військовий» – було друге «Я». Любив армійську справу, вмів професійно все організувати, надихав на перемогу побратимів, шукав виходи із складних ситуацій. Він цим жив. Героїчно захищав країну від агресора ще з 2014 року, служив у 8-му легендарному полку спеціального призначення, часто бував у гарячих точках. Денис не чекав, що його покличуть, зібрався і пішов добровольцем, сказавши дружині Олені, що йде захищати родину і Україну. Денис був із когорти сильних і сталевих людей.

Мешканець Хмельницького.

Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, у березні 2022 року.

Юрію Чабаху було 37 років…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

Народився Вадим Борисович 30 жовтня 1989 року в Хмельницькому. У 2005 році закінчив Технологічний багатопрофільний ліцей, у 2009 році Хмельницький університет економіки і підприємництва. Пройшов строкову військову службу у Збройних Силах України.

Народився Андрій Леонідович Ковбасюк 28 червня 1967 року в родині Леоніда Давидовича і Алли Яківни Ковбасюків. Закінчив ЗОШ № 15 школу в Хмельницькому. Його згадують як приязного і надійного товариша, котрий був справжнім патріотом. Воїн не дочекав до свого 55-річчя два місяці, пішов у засвіти поблизу Попасної на Луганщині 20 квітня 2022 року.

Народився Юрій 13 листопада 1984 року в м. Хмельницькому в тихій, освіченій інтелігентній родині. Навчався в навчально-виховному комплексі № 26 I-III ступенів. Закінчив вище професійне училище № 11, здобув кваліфікацію слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування. У 2012 році закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій «Україна» за спеціальністю «Психологія».

Мешканець Хмельницького.

Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, 9 травня 2022 року.

Віталію Поліщуку було 32 роки…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.