Відомо, що наприкінці 1980-х років, задовго до розпаду СРСР (26.12.1991 року) національно-патріотичні організації в Україні, зокрема, Народний Рух України (офіційно заснований 1990 року, фактично діяв у Хмельницькому з 1988 року), використовували синьо-жовтий прапор як символ Української державності. За словами Віктора Кліща, голови управи Хмельницької крайової організації НРУ, починаючи з літа 1990-го року всі міста Західної України вивісили на приміщеннях міськрад національні синьо-жовті прапори України, поряд з комуністичними червоно-блакитними прапорами УРСР.

Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. цікава для істориків не лише в її проявах у масштабах держави, але й на регіональному рівні. Розглянемо події, що відбувались у названі роки в одному із повітових центрів Поділля – місті Проскурові.

Історія Православної Церкви у місті Хмельницькому (Плоскирові, Проскурові) бере початок від другої половини XVI ст. Зокрема, у тарифі Подільського воєводства 1578 р. зазначено, що в Плоскирові серед декілька десятків ремісників, купців та представників інших міських станів, був один православний священик |LS|24, s.243|RS|. Отож, наявність священика вказує на існування у Плоскирові православного храму, але яким був той храм, де він розташовувався, відомостей не має.

Під час будь-якої війни важливою складовою успіху на фронті стає забезпечення бійців оперативною та правдивою інформацією, передусім, через традиційні засоби – газети. Так відбувається й зараз, так було й в роки, коли Україна виборювала у 1917-21 рр. свою незалежність. Згадаємо одну із військових газет тих років, історія якої пов’язана з містом Проскуровом.

Серед подолянок, доля яких пов’язана з національним українським театром, найвідомішим є ім’я Катерини Андріївни Рубчакової – видатної драматичної актриси й оперної співачки кінця XIX – початку XX ст. Її творчість та мистецькі досягнення набули всебічного дослідження ще у минулому столітті. Виокремлюються праці М. Лабінського, О.Лугового та особливо П. Медведика. У нашому дослідженні висвітлимо подільські сторінки біографії видатної діячки української театральної культури.

Одним із найбільших проектів початку ХХ ст. на території Поділля та Південно-Східної Волині стало будівництво Подільської залізниці (1909-1917).

У 1936 р. уряд УРСР розпочав підготовку до чергової адміністративно-територіальної реформи, що планувалась на наступний рік та мала головну мету – для більш зручного управління поділити величезні області на менші. Зокрема, з Харківської області виокремити Полтавську, з Одеської – Миколаївську, з Київської – Житомирську. Постало питання розділення на дві частини й Вінницької області. Вирішили з трьох її прикордонних округів (Кам’янецького, Проскурiвського та Шепетiвського) утворити окрему область.

Традиції хмельницьких (плоскирівських, проскурівських) пивоварів сягають глибини століть. Так, серед міських виробництв давнього Плоскирова є відомості про існування у 1570 р. броварні, яка варила пиво не лише для плоскирівчан, а відправляла його в інші міста, зокрема Кам’янець |LS|7, с.24|RS|. В «Iнвентарi Плоскирiвського староства 1775 року» можна знайти відомості про плоскирiвських ремісників-броварів |LS|7, с.46|RS|, а в «Камеральному й топографічному описі Подiльської губернiї» вiд 1797 р. – повідомлення про пивоварне підприємство міста.