Народився Іван Іванович 10 березня 1978 року у м. Хмельницькому. Проживав на вулиці Червонофлотській, згодом родина переїхала на вулицю Спортивну. У 1985 Іван розпочав навчання у Хмельницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 14. Першою вчителькою була Мельничук Любов Федорівна, яка згадує його як веселого, життєрадісного та товариського хлопчика. Товаришував Іван з Олексієм Музикою, Олександром Ковальом та Андрієм Дацковим. 17 грудня 1996 року був призваний на строкову військову службу, а у 1998 році звільнений у запас у званні «старший сержант».

Сильний вірою, витриманий, справедливий до себе та інших, вірний товариш, користувався повагою у людей, які його знали, – саме таким пам’ятають Сергія Остапчука його родина, друзі. Працював відповідально та завзято, сподівався та вірив у краще життя в країні. Мріяв про одруження, вірив у сильну Україну, своїм чином та життям наближав перемогу над ворогом, який прийшов на українську землю.

Народився Андрій Рибцов 1 лютого 1961 року. Він, хто народився в Росії, в родині військового, любив Україну, вболівав за неї не на словах, а на ділі. «Вона мене вигодувала і виховала. Це – моя Батьківщина», – казав Андрій Іванович. Після переїзду підлітком із родиною у Хмельницький із Владивостока закінчив школу №12. «Начитаний, обізнаний у всьому, закоханий в історію, Андрій був душею будь-якого товариства. Був дуже добрим, товариським, привітним, щирим і ввічливим...», – говорить дружина Наталя. Потім було Хмельницьке вище артилерійське командне училище.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Андрійчуку Михайлу Омеляновичу присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради №4 від 26.09.2019 року.

Андрійчук Михайло Омелянович народився 21 листопада 1927 року в селі Нехворощ Андрушівського району Житомирської області.

У 1951-1956 рр. навчався в Одеському художньому училищі, а у 1956-1962 рр. – на відділені графіки в Київському державному художньому інституті, які закінчив з відзнаками.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Лисюку Олександру Олексійовичу присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради №4 від 26.09.2019 року.

Лисюк Олександр Олексійович народився 25 січня 1943 року.

У 1961 році закінчив Львівський технікум харчової промисловості та розпочав трудову діяльність.

У 1976 році Олександр Олексійович призначений директором Хмельницької макаронної фабрики, а з 1980 року – директором Хмельницької кондитерської фабрики.

Бігус Богдан Дмитрович народився 12 червня 1991 року в місті Хмельницькому. Закінчив Хмельницький НВК № 4. За словами класного керівника, хлопчина захоплювався футболом та риболовлею. У школі він був спокійним і врівноваженим, дуже любив математику та інформатику. Богдан охоче брав участь у житті класу й школи та неодноразово захищав честь закладу у спортивних змаганнях. Юнак дуже цікавився новинками техніки, захоплювався електронікою, і тому в 2006 році став студентом Хмельницького профільного ліцею електроніки.

Україна обов’язково вистоїть у страшній боротьбі із агресором завдяки таким героям, як Коваль Володимир Валентинович. Ми далеко від передової, але жахливі відлуння війни торкаються наших сердець і зобов’язують нас жити і з відповідальністю ставитись всім до обов’язку перед Україною.

Коваль Володимир Валентинович народився 14 грудня 1967 року в м. Целіноград у родині військового. У 1975 році пішов у загальноосвітню школу в м. Спаськ-Дальній, 1985 року закінчив середню школу №12, а 1986 року – закінчив ГПТУ №18 у м. Херсоні.

Людина нібито не літає, а крила має… Були вони і в Сергія Петровича. Він осягав своїми крилами-мріями всю Україну. Вона в нього єдина, соборна, могутня і незалежна.

Сергій Петрович Королюк народився 13 жовтня 1961 року в с. Калинівка Хмельницького району Хмельницької області.

Сергій Петрович ніколи не міг стояти осторонь подій, які є важливими для країни. У 2004 році він разом із дочкою, яка на той час вже була студенткою, стали учасниками Помаранчевої революції в Києві.

Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Як не можна відділити небо від землі, так не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати – від Світязя, Чорне море – від Дніпра. Бо це все – соборна Україна, єдина, незалежна, суверенна, яку мужньо захищають її сини.

Батьківщина! Україна! Для кожного українця вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук, сходом сонця, сяянням зірок. У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити і пишатися нею.