У музеї історії міста Хмельницького відбувся науковий «круглий стіл» на тему: «Військові підрозділи і формування у Проскурові в період Української революції 1917-1921 років», приурочений до Дня захисника України.

В обговоренні широкого кола державотворчих та військових процесів тієї доби в Проскурові та на Поділлі взяли участь науковці, викладачі вищих навчальних закладів Хмельницького та Києва, фахівці з військової реконструкції, вчителі історії хмельницьких шкіл, студенти, зацікавлені хмельничани, представники ЗМІ.

Тематика "круглого столу" охопила питання формування та участі в бойових діях, військових операціях в межах міста Проскурова та Проскурівського повітуукраїнських військових з`єднань, а також їхнього озброєння, уніформи. Йшлося також про історію повстанського антибільшовицького руху на Поділлі та Проскурівщині зокрема.

Учасників засідання привітала директор музею пані Галина Барабаш. Вона наголосила:

"Пам`ятати про українських героїв, воїнів, які виборювали державність України, - це повсякчас утверджувати право нації на самовизначення й державність, що його нині, як і сто років тому, заперечують ворожі Україні імперії та їхні спецслужби. Це право нині зі зброєю в руках утверджують спадкоємці тих лицарів, наші мужні бійці у війні з російським агресором. В усі віки бойовим духом, звитягою українців захоплювалися іноземні полководці, дипломати, літописці. Військова історія наших предків і сучасників – це предмет національної гордості українців, не знати її – соромно, до того ж це - питання державної інформаційної безпеки. У міста Хмельницького – також дуже насичена буремними подіями, бойовими змаганнями історія, зокрема, часів Української революції початку ХХ століття. Чорні запорожці, Січові стрільці, гайдамаки, козаки «Нової Запорозької Січі» під проводом Юхима Божка, Вільне козацтво – всі ці формування Української Народної республіки, Української держави брали безпосередню участь у боях за Проскурів та Поділля з різномастими ворогами нашої державності. Завдання "круглого столу" – не лише відкрити заново довго замовчувані імена героїв тієї доби для сучасників, а й зробити внесок у підмурівок сучасного наукового осмислення тих подій столітньої давнини, поглибити наукову, дослідницьку базу цієї тематики, привернути увагу до проблем всебічного вивчення цієї теми та запровадження її в навчально-виховний процес середньої та вищої школи".

Доктор історичних наук, професор Хмельницького національного університету Юрій Земський розкрив тему «Армія та держава як засадничі інститути утвердження української нації». Провідна думка доповіді науковця: український визвольний, державотворчий рух у 1917-1921 роках – не інспірація закордонних сил, не фінансова на іноземними змовниками авантюра, як намагаються подати деякі ворожі Україні пропагандисти, а відроджений український добровольчий волонтерський рух, який надихнувся споконвічним прагненням народу до власної суверенної держави. Армія УНР стала спадкоємицею Українського козацтва, яке зуміло відродитися після Батурина, реформ україножерки імператриці Катерини, шовіністичної військової «великорусько- експансійної» муштри наступних московських імператорів-сатрапів. Це нині держава набрала українських рис, про які століттями мріяли її лицарі, за які вони гинули. Пріоритети, без яких неможливе ствердження держави, фундаментальні постулати самостійності: власна армія, мова і віра – це невід`ємні риси нашого, українців, єства, мета наших прагнень.

Надзвичайний інтерес викликало глибоке дослідження кандидата історичних наук, асистента кафедри історії Центральної та Східної Європи Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Артема Папакіна « Уніформи українських армій доби Української революції 1917-1921 років». Науковець детально виклав процес трансформації українських одностроїв різних родів військ УНР та Української Держави, історію їхнього створення, наочно продемонстрував унікальні зразки військової форми, знаків розрізнення. Чимало з них нині недоступні широкому загалу, бо зберігаються в приватних колекціях.

Цікаві закономірності державотворчих процесів у місті Проскурові у 1917-1921 роках розкрив кандидат історичних наук, доцент Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Віктор Адамський. На відміну від сусідніх міст Вінниці та Кам`янця-Подільського, у тодішньому Проскурові 1917 року владні структури очолили не представники політичних партій, а військові, офіцери 39-го тилового етапного пункту, що вплинуло на взаємини з повітовою управою, міською думою, на розвиток власне українського визвольного руху.

Визначальний вплив на розвиток Проскурова, повіту і загалом Подільського краю мало розташування поблизу кордону.Про особливості функціонування «Окремого корпусу кордонної охорони на Поділлі», Подільську бойову бригаду прикордонників в складі військових формувань Армії УНР розповів доктор історичних наук, професор Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького Микола Кабачинський.

В особливо запеклих боях з більшовицькими ордами за стратегічне місто Проскурів відзначилося одне з найбоєздатніших формувань Армії УНР – Чорні запорожці – кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) під проводом талановитого командира Петра Дяченка. Про бойові виправи чорношличників на теренах Проскурівщини змістовно розповів директор обласного літературного музею, письменник Василь Горбатюк.

Жваве обговорення викликала контроверсійна доповідь видавця, редактора Валерія Куфльовського «Причини виникнення повстанського руху, його боротьба і занепад», що розкрила умови розвитку Української державності у 1917-1921 роках на тлі геополітичних ігор тогочасних могутніх держав світу.

Яскравою сторінкою української боротьби за державність у 20-х роках минулого століття став повстанський рух під проводом видатного військового діяча, полковника Армії УНР подолянина Якова Гальчевського. До речі, стратегію партизанської боротьби у протистоянні з більшовицькими зайдами, описану Яковом Орлом-Гальчевським в книзі «Проти червоних окупантів», використали у боротьбі проти більшовиків та гітлерівських нацистів під час Другої світової війни і далі у протистоянні з комуністичною імперією. Про яскраві епізоди боротьби повстанців Гальчевського розповів кандидат історичних наук, головний науковий співробітник Державного архіву Хмельницької області Віталій Галатир.

Директор музею Галина Барабаш підкреслила, що за результатами круглого столу буде видано збірник наукових статей, а також окремі видання авторів цілісних досліджень.

Учасники «круглого столу» прийняли резолюцію з пропозиціями для влади міста щодо увіковічення пам`ятних подій та героїв Української революції 1917-1921 років, практичних кроків для вивчення, пропагування героїки, постатей державотворців, подій, бойових дій Української армії тієї доби.

Учасники зібрання оглянули чудову тематичну підбірку книг і матеріалів, яку підготували працівники Хмельницької центральної міської бібліотеки.

За інформацією музею історії міста Хмельницького