Народився Володимир Петрович Мельничук 11 серпня 1964 року у працьовитій українській родині Галини і Петра Мельничуків. Закінчив школу № 13. У професійно-технічному ліцеї № 11 здобув фах слюсаря-складальника радіоапаратури. У 1982 - 1984 рр. відслужив строкову службу десантником у військовій частині Рави-Руської.

Російський агресор прийшов на українську землю не благодатним вогнем і треба було захищатись… Вся родина Володимира Мельничука з перших днів війни стала на захист. Дружина Галина Іванівна казала чоловіку, коли він 24 лютого зібрався йти до військкомату: «Іди, піднімемось разом, всією країною і переможемо!». І сама теж була готова йти захищати. Їхня віра у перемогу була святою, бо не звиклі до зла, жили любов’ю і працею, чесністю і добром на користь ближнього. Любили поратись у господі, садити квіти, ростити дітей.

Володимир Петрович за своїм характером був спокійний, добрий, очима випромінював тепло душі. Батьки заклали в ньому шану до роду, самоповагу, відповідальність і це було надто цінне для його дітей. «Мамо, як я не піду? Я здоровий, крепкий! Як я не піду?»,- відповів рідній матері Галині, коли та спробувала заступити його на тернистій дорозі війни. Служив кулеметником у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Побратими його цінували за витриманість, спокій і розум. «Він виділявся зразковою дисципліною, в колективі мав повагу, був людиною і солдатом з великої букви. Мав позивний «Батя», тому що він – людина з життєвим досвідом. Молоді люди, які там служать, звертались до нього і мали його, як за свого батька на фронті», - відгукуються про нього військові.

Повномаштабна війна застала Володимира Петровича на Старокостянтинівщині, в селі Малин, допомагали матері дружини Таїсії Йосипівні, якій виповнилось 93 роки. Володимир любив її і поважав, часто слухав у її виконанні вірші Тараса Шевченка. Це були відносини взаємоповаги, доброти і шани один до одного. А ще Володимир любив тихе полювання. В затишному лісі, посеред рідної української природи збирати гриби і тішитись красою того всього і власного буття.

Указом Президента України № 269/2023 від 10 травня 2023 року Володимир Петрович Мельничук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку».

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.