Уберт народився 12 липня 1988 року в місті Хмельницькому. Закінчив загальноосвітню школу № 31. Його виховувала бабуся строгістю і добротою. У 2006 році пішов служити. Армійська строгість і дисципліна йому імпонували. Закінчив курси в Бердичівському військовому центрі. Отримав такий бажаний сертифікат снайпера.

УБЕРТ... Це ім’я добре відоме в армійських колах. Відоме не тільки тим, що воно оригінальне, а тим, хто його носить. Воїн, який став окрасою цього імені, був безстрашний! Людина – Спалах! Людина – Ураган! Його енергії вистачало на справи, які він професійно робив, на жарти, на любов до ближнього, на змагання і вдосконалення, порятунок побратимів і ще багато на що. Але найнесподіваніше в цьому Воїнові було те, що він був снайпером, одним із найкращих снайперів. Він говорив: «Я знищую ворогів, а не людей». Дивувались генерали і колеги. Уберт не міг сидіти на одному місці. Йому треба було рухатись, вирішувати, а снайперська робота вимагає іноді днями лежати нерухомо на промерзлій землі, без їжі і води, видивлятись як сокіл видивляє і вичікує свою здобич. Не кожен може. Він міг, ще й як. Найкраще! Залізна витримка та кмітливість робила Уберта феноменальним. Під час міжнародних змагань з кульової стрільби за кордоном Уберт займав другі, треті, четверті місця, хоч був тим незадоволений, бо міг більше, але ж був постійно на фронті і це теж важило на його стан.

У 2014 році Уберт підписав черговий контракт до кінця особливого періоду. Брав участь у боях за Савур-Могилу, Дебальцево у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади, Маріуполі, Донецьку, Луганську, проводив евакуацію поранених. 2015 року його призвали до 3-го окремого полку спецпризначення.

Був неодноразово поранений, мав складну операцію, три рази переніс контузію. Проте поранення ніде не фіксував, щоб не комісували, і далі служив у ССО. Уберт був педантич- ний: після контузії мав сезонні загострення – головні болі, тоді свідомо проходив ліку- вання. Завжди мав при собі сумочку-аптечку, знав, які ліки йому необхідні, сумочку із маскуванням, сумочку для чищення зброї, і ще багато інших, не менш важливих і охайно складених речей.

В Уберта є рідний син Нікіта, йому 12 років. Любив його, шкодував, що проводив з ним мало часу – хотів насолодитись ним, поділитися щедрістю душі. Шестирічного сина Олени Костю вважав своїм сином, ладнали, їхні зустрічі були радістю життя. Костя пам’ятає Уберта як батька, любить, сумує і чекає, хоч розуміє, що він уже на небі світить зірочкою на їхньому шляху. А коли бачить військових каже: «Це друзі Уберта?!».

19 листопада 2021 року в Луганській області біля села Причепилівка під час обстрілу позицій ЗСУ з боку російських окупантів Уберт Мрачковський віддав життя за Україну, став зіркою на небі. Олена отримала його останнє повідомлення, яке розділило їхній особливий світ о 8.45: «Сумую за твоєю посмішкою!»…

Указом Президента України № 622/2015 від 3 листопада 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня.

Указом Президента України № 590/2021 від 21 листопада 2021 року, нагороджений орденом «За мужність» II ступеня. Нагороджений Грамотою Пошани від Головнокомандувача ЗС України генерал-лейтенанта Валерія Залужного.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».