Народився Андрій Леонідович Ковбасюк 28 червня 1967 року в родині Леоніда Давидовича і Алли Яківни Ковбасюків. Закінчив ЗОШ № 15 школу в Хмельницькому. Його згадують як приязного і надійного товариша, котрий був справжнім патріотом. Воїн не дочекав до свого 55-річчя два місяці, пішов у засвіти поблизу Попасної на Луганщині 20 квітня 2022 року.

Андрій Леонідович Ковбасюк жив, працював, ростив красуню-розумницю доньку Аліну. Намагався, щоб ніщо не захмарювало його душу, щоб донька зростала з теплим вогником у душі, була щасливою, самодостатньою і гідною. Усі незгоди життя намагався вирішувати сам, не перекладаючи на чужі плечі. Багато читав. Любив читати книги про спорт і сам любив спорт. Його гантелі – то були його друзі, часто з донькою над ними сміявся і жартував, ще й доньку привчав їх тягати, пояснюючи, що статура у неї має бути красивою.

Донька не знала про рішення батька йти на війну. Він не хотів її хвилювати, лишень попросив прийти до автобуса, яким їхав на фронт і провести його. Пізніше Аліна згадала, як прийшла до штабу в кінотеатрі імені Т. Г. Шевченка, зібравши пожитки для переміщених осіб і бачила, як батько стривожено дивився на діток, які прибули з прифронтовоі лінії і залишились без даху над головою і там закралась у нього думка – іти захистити свободу Макара, своєї родини, України. Про Андрія Леонідовича розповідають як про приязного і надійного товариша, щирого і доброго, відкритого, якого всі любили, який був дуже дотепний, але не говірливий, проте, якщось скаже, то всі дуже сміялись. Він був патріотом, не мислив свого життя не в Україні. «Ми зналися з Андрієм ще до строкової служби в армії. Наші шляхи розійшлися на деякий час і згодом ми разом працювали у фельд’єгерській службі. Товаришували все життя. Він був дуже класною людиною», – каже його товариш.

Андрій Леонідович був дуже уважним сином. Щодня за життя він після робочого дня заходив до своїх літніх батьків за традицією на вечерю і уважно, з любов’ю, добротою і повагою слухав їх, допомагав вирішувати проблеми. Мати Алла Яківна чекає сина… «Сусідці, з якою вона дружить наснився сон, що прийшов тато,- розповідає донька Аліна і попросив її: «Передайте мамі, що я її люблю, передайте доці, щоб вона викинула всі дурниці з голови і виховувала мого онука…». Донька не може змиритись, що не може дочекатись свого доброго, люблячого батька, навіть ходила до військкомату, щоб забрали на фронт… – поквитатись… Не взяли. Маленький Макар має мати матусю. Зрештою написала до батькових побратимів у 24 ОМБР, щоб написали на снаряді, що він «За татуся»…

Указом Президента №390/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади»