Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Як не можна відділити небо від землі, так не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати – від Світязя, Чорне море – від Дніпра. Бо це все – соборна Україна, єдина, незалежна, суверенна, яку мужньо захищають її сини.

Воїн-захисник України Неживий Микола Миколайович народився 16 вересня 1961 року в селі Перчунове Добровеличківського району, що на Кіровоградщині. А далі, як і у більшості його сучасників, була середня школа, професійно-технічне училище, служба в армії у Хмельницькому. Тут створив родину. У 1984-1988 рр. працював у житлово-експлуатаційній конторі міста та на приватних підприємствах Хмельницького.

Зі спогадів онуки Селезньової Марини: «Фронтовий шлях мого дідуся був довгим та тернистим. У 2014 році після Революції Гідності, коли почали формуватися добровольчі батальйони, дідусь продав власне авто, щоб придбати військове спорядження, та вступив до лав ЗСУ 24-го окремого штурмового батальйону сухопутних військ «Айдар».

28 квітня 2015 року Неживий Микола Миколайович підписав контракт із 93-ю Гвардійською механізованою Харківською бригадою оперативного командування «Схід» до кінця особливого періоду. Після виведення 93-ї бригади із зони бойових дій на пункт постійної дислокації перевівся в 54-у окрему механізовану бригаду оперативного командування «Схід» та знову вирушив у зону бойових дій. При обороні Світлодарської дуги виявив особливу мужність та героїзм, за що був відзначений бойовими нагородами. Брав участь у боях поблизу селища Опитного. Коли 54-у бригаду вивели із зони АТО на ППД, перевівся в 46-й розвідувальний батальйон, служив там до 6 січня 2018 року.

Неживий Микола Миколайович не шукав легких шляхів, бо їх на війні не буває. Зазнавши поранень, демобілізувався. Та все ж, незважаючи на статус інваліда війни, серце рвалося на фронт захищати Україну. У лютому 2019 року повернувся до лав ЗСУ в рідну 93-ю бригаду, знову на Донецький напрямок. Цей контракт був останнім…

Його побратим Вадим згадує: «У той роковий день він виніс на блокпост хлопцям поїсти. Розпочався артобстріл. У спостережний пункт, де перебував Микола Миколайович, влучила протитанкова ракета. «Механа» не стало миттєво»… Йому було лише 57...

Наступного дня в соцмережах з’явилося відео на сторінці військових 93-ї ОМБ «Холодний Яр», де наші вояки знищили бойову позицію окупантів, помстившись за загибель побратима. У пості під відео зазначалося: «Помста за смерть Миколи Неживого, псевдо «Механ». Спи спокійно, друже. Окупанти заплатять за твою смерть сторицею. Ми помстимось за смерть великих лицарів».

27 червня 2019 року Указом Президента України сержант Неживий Микола Миколайович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Рішенням тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради від 26 вересня 2019 року за видатні заслуги перед народом України та територіальною громадою міста Хмельницького герою було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».