Дан Вікторович Колісник народився 30 грудня 1989 року в селі Калиня Кам’янець-Подільського району в родині вчительки й художника. Батько Дана, Віктор Григорович, в армії служив розвідником, часто розповідав обом своїм синам про службу, свого батька-фронтовика.

Командир роти розвідників Дан Колісник з перших днів життя став на захист України. Лише за три роки після закінчення військового вишу він уже був капітаном. І немає сумніву, що за десять років Данові Вікторовичу віддавали б честь як генералові, проте…

На війні розвідники виконують завдання, маючи значно менші сили, ніж противник. 24 липня 2014 року група Дана Колісника поблизу Первомайська виявила скупчення противника до 80 осіб. Найближчий блокпост ЗСУ був за 12 кілометрів, і на артилерійську підтримку розраховувати не випадало. Розвідники мали тільки групу підтримки з «БТР-80» і неброньованого «Уралу» з кулеметом у кузові. А оскільки у цьому районі планувались операції наших військ, командир групи вирішив провести розвідку боєм наявними силами: як не дати бій, то інші частини можуть вийти на маршрут і потрапити в засідку.

Через 10 хвилин для ворога все скінчилося. Машини палали, в них рвалися боєприпаси, прицільний вогонь по розвідниках вести було вже нікому. І хоч поблизу виявився базовий табір терористів, розвідники відійшли без втрат, а місце базування противника стало відомим, викрило себе і кубло ворожих снайперів. У прошитому розривними кулями й кулеметними снарядами БТР вижили всі.

Розвідників і групу підтримки з бою вивезли мікроавтобусом волонтери. «Думаю, коли ми переможемо у війні, в кожній військовій частині треба буде поставити пам’ятник волонтерам, бо без допомоги народу воювати було б просто неможливо», – говорив Дан Колісник.

За цю та інші операції Указом Президента України №660/2014 від 21 серпня 2014 року Дана Вікторовича Колісника нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

26 жовтня 2014 року на оточеному ворогом 32-му блокпосту, біля селища Софіївка Перевальського району Луганської області, чекали десятки українських бійців. Розвідникам знову довелося йти вдень, без бронегрупи, без артилерії, яка не могла працювати за умовами перемир’я. Дан, як доблесний воїн, людина честі, не міг відмовитися від виконання завдання, хоча чудово розумів колосальний ризик. Жертовність – це його честь! У бою із загоном російських найманців капітан Дан Колісник загинув смертю хоробрих.

До першого класу Дан пішов у віці 5 років і 8 місяців. І хоч хлопчик був наймолодшим у класі, навчався чудово, любив фізкультуру. Мав загострене відчуття справедливості, будь-яку справу доводив до завершення. Здавалося, що для нього не було нічого неможливого. Потрібно співати – Даник співає, малювати – малює… Після Кульчиєвецької загальноосвітньої школи першу військову освіту отримав у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а з Львівської академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2010 році вийшов не просто офіцером. Спеціальність «Бойове застосування та управління підрозділами військової розвідки та спеціального призначення» здобув із відзнакою та золотою медаллю.

Коли Дан був курсантом Львівської академії сухопутних військ, його портрет розмістили на обкладинці часопису «Офіцер України», а на випуску під час церемонії прощання з прапором академії йому було надано право виконати цю почесну місію. Офіцерську службу Дан Колісник розпочав командиром роти у 8-му полку 140-го окремого центру спеціального призначення Сил спеціальних операцій Генштабу ЗС України у Хмельницькому. Як кращого офіцера, його направили на навчання до Норвегії та Канади.

Дан був не тільки професіоналом військової справи, але й ніжним, вірним чоловіком і дбайливим батьком. Дружина Ганна пригадує, що він завжди говорив: «У нас буде двоє діток». І Бог подарував таке щастя: народилася двійня хлопчиків – Кирило і Даніїл. Попереду мали бути довгі й щасливі роки життя в мирі, любові й злагоді… Але мир і мрії зруйнувала війна.

27 листопада 2014 року Указом Президента України Дана Вікторовича Колісника нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. А 15 січня 2016 року нагороджено відзнакою «Народний Герой України».

У селі Кульчіївці Кам’янець-Подільського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи встановлено меморіальну дошку колишньому випускнику навчального закладу Дану Коліснику.

Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради від 16 березня 2016 року його нагороджено Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага». Також Дану Коліснику присвоєно звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району», «Почесний громадянин міста Червонограда». За жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Дану Коліснику присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».