З нагоди відзначення Дня добровольця міський голова Олександр Симчишин зустрівся із героями, які добровільно стали на захист Української держави під час російсько-української війни.

«Вже кілька років відзначаємо День Добровольця у форматі спілкування за кавою. Спілкуємося про проблеми, говоримо про минуле, плануємо майбутнє, обов‘язково згадуємо тих, хто загинув чи помер. Вічна їм Пам’ять!

Традиційно до Дня Добровольця подарували квартиру героїчному бійцю, що пережив важке поранення. Чоловік не знав, який сюрприз його чекає і його емоції багато вартують!

Крім цього, вручили 4 нагороди міської ради «Мужність і відвага», що передбачають і фінансову виплату. На жаль, двом Героям Миколі Неживому і Володимиру Ковалю - посмертно...

Ще 18 бійців отримали відзнаки міського голови «Воля і мужність»", кілька десятків - подарунки і матеріальну допомогу.

Дякую кожному, хто з доброї волі став на захист країни! Моя вам повага!», - сказав Олександр Симчишин.

 

Неживий Микола Миколайович народився 16 вересня 1961 року у селі Перчунове Новоукраїнського району Кіровоградської області. В 1977 році закінчив школу та вступив до професійно-технічного училища міста Миколаїв. У 1982 році Неживий Микола Миколайович був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. У 1984 році Микола Миколайович проходив військову службу в окремому батальйоні.

З квітня 2014 року вступив до лав Збройних Сил України 24-ий окремий штурмовий батальйон «Айдар» Сухопутних військ України. У 2015 році Неживий М. М. – навідник-оператор кулеметного взводу механізованого батальйону 93-ї Гвардійської механізованої Харківської бригади оперативного командування «Схід».

У 2015-2017 роках – механік-водій, старший механік-водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід».

У 2017 році сержант Микола Миколайович був призначений начальником ремонтної майстерні ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону 54-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід».

У 2017-2018 роках – інструктор 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна».

02 лютого 2019 року Микола Миколайович підписав контракт з 93-ю окремою механізованою бригадою оперативного командування «Схід», де проходив службу на посаді механіка-водія механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону.

Брав участь в боях на підступах до Донецького летовища та на Світлодарській дузі, боронив селища Опитне та Піски, село Водяне Волноваського району, на шахті Бутівка, міста Селидове та Мар’їнка Донецької області.

Загинув 8 квітня 2019 року у спостережному пункті на позиції «Зеніт» внаслідок обстрілу з протитанкових ракетних комплексів поблизу селища Опитне від осколкового поранення.

Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України від 20 серпня 2015 року нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Указом Президента України від 27 червня 2019 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішення позачергової тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради присвоєно звання Почесний громадянин міста Хмельницького (посмертно).

 

Коваль Володимир Валентинович народився 14 грудня 1967 року у м.Целіноград (зараз - м.Нур-Султан) Казахської Радянської Соціалістичної Республіки в родині військового.

У 1983 році закінчив загальноосвітню школу в м. Спаськ-Дальній Приморського краю Російської Федерації, а у 1985 році середню школу №12 м. Херсон.

У 1986 році Коваль Володимир Валентинович закінчив Державний навчальний заклад «Херсонське Вище професійне училище сервісу та дизайну». З 1986 по1988 рік Володимир Валентинович проходив військову строкову службу, після проходження якої працював на взуттєвій фабриці м. Херсон. У 1989-1998 роках Коваль Володимир Валентинович служив в органах внутрішніх справ. З 1998 року - командир роти судноводійського відділення Херсонського морського коледжу.

У 2000 році Володимир Валентинович з родиною переїхав до м. Хмельницького, де працював приватним підприємцем.

25 березня 2015 року Коваль Володимир Валентинович був мобілізований і проходив службу у відділі прикордонної служби «Станично-Луганське» військової частини 9938 Луганського прикордонного загону м.Старобільськ. З 28 лютого по 28 серпня 2017 року Коваль Володимир проходив службу у військовій частині А0501 Збройних Сил України.

З 2018 року - майстер виробничого навчання Хмельницького професійного ліцею.

З 20 вересня 2018 року – командир відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

08 травня 2019 року Коваль Володимир Валентинович загинув від важкого поранення внаслідок прицільного обстрілу з боку незаконних збройних формувань у ході двостороннього бою на одній із позицій на Приазов’ї під селом Павлопіль Волноваського району Донецької області.

Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України від 27 червня 2019 року нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішення позачергової тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради присвоєно звання Почесний громадянин міста Хмельницького (посмертно).