Сьогодні, 20 лютого, у День Героїв Небесної Сотні, відбулася прем’єра унікального театралізованого драматичного дійства «Монологи війни. Жінки».

Мистецько-реабілітаційний проєкт «Монологи війни. Жінки» є продовженням «Монологів війни», які представили у лютому минулого року у місті Хмельницькому. Над унікальною театральною постановкою працювала оновлена аматорська трупа.

Організатори проєкту на чолі з автором ідеї, режисером-постановником Володимиром Павловським присвятили його воїнам, які загинули в зоні проведення АТО/ООС, їх сім’ям та жінкам. Проєкт, організований за підтримки міського голови Олександра Симчишина, стане постійним, як один із механізмів реабілітації.

Усі, хто завітав сьогодні в обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького, мали можливість безпосередньо почути тих, хто втратив найцінніше – своїх найрідніших і близьких людей. Із затамованим подихом глядачі слухали реальні історії про війну з вуст жінок - військовослужбовців, волонтерок, рідних загиблих в російсько-українській війні. Жінки охоче ділилися своїми спогадами, щоправда не обходилося без сліз, адже пам’ять вічна, вона завжди береже найособливіші моменти життя. І звичайно ж бажали хмельничанам, усьому українському народові мирного неба і найшвидшої перемоги на сході країни.

Під час драматичного театралізованого дійства прозвучали монологи жінок (матерів, сестер, дружин воїнів, волонтерок та військовослужбовців), а саме: Оксани Анодіної, ветеранки ЗСУ, учасниці АТО і ООС з позивним "МАМА", Ольги Саліпи, поетеси, дружина загиблого під час російсько-української війни офіцера та Почесного громадянина міста Хмельницького Сергія Саліпи, Наталії Баран, матері загиблого лейтенанта Максима Яровця, Лесі Стебло, волонтерки та громадської діячки, Анни Побережняк, матері 4-х дітей, сестри, яка втратила на війні старшого брата Олександра Яроцького, Марини Українець, співачки та волонтерки мистецької сотні «Гайдамаки».

Під час театралізованого дійства також звучали пісні на тему війни на сході України у виконанні Артема Харченка та Марини Українець, власний вірш Ольги Саліпи, реп "Если бы не мы..." (текст журналістки та блогера Світлани Русіної, музика Івана Пустового). Учасниця бойових дій Оксана Анодіна з Хмельницького з болем в душі і щемом у серці розповідала, ніби гортаючи сторінки тих кривавих подій, про своїх бойових побратимів, про біль і страх, нелюдські умови, втрати та дружбу на війні.

У «Монологах війни. Жінки» також взяли участь вокалісти Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру, учасники театру-студії «Без меж» Хмельницького центру національного виховання учнівської молоді, студенти Хмельницького музичного коледжу ім. В. Заремби, гуманітарно-педагогічної академії, учні шкіл міста.

Після завершення вистави подяку від усіх присутніх у залі учасникам мистецько-реабілітаційного проєкту «Монологи війни. Жінки» висловив міський голова Олександр Симчишин:

«Хочу подякувати усім учасникам неймовірно мистецького, героїчного, мотиваційного та патріотичного проекту, багатьох з яких знаю особисто. Сьогодні плакав весь зал. Сьогодні я зрозумів, що сльози бувають і в сильних чоловіків. Але чоловічої сльози замало. Ти завжди маєш знаходити в собі сили, енергію, аби в пам’ять усіх наших хлопців, які загинули, будувати ту державу, за яку вони віддали власне життя. Дякую Володимиру Павловському та Наталії Паляниці. Цей проект обов’язково матиме продовження».