Хмельницький згадує Героїв російсько-української війни. Сьогодні у Палаці творчості дітей та юнацтва хмельничани зібралися, щоб вшанувати пам'ять одного з наймолодших Народних Героїв України - Назара Якубовського.

На вечорі-спомині були присутні мати Інна Ігорівна, родина Назарія, бойові побратими, представники волонтерських організацій, друзі та громадськість міста. У заході, присвяченому пам’яті герою, взяв участь і Хмельницький міський голова Олександр Симчишин,

“Я дуже добре пам’ятаю той період, коли майже щогодини отримував від своїх друзів, від багатьох наших хлопців смс-повідомлення, з яких ми дізнавалися про все те, що відбувалося в АТО, на скільки загострювалася ситуація. 7 чи 8 вересня 2014 року я дізнався, що 5 вересня на Луганщині загинув мій товариш Вадим Шалатовський. Він мій земляк, із Старосинявського району. З ним ми познайомилися ще під час Майдану. Я навіть не знав, що від добровольцем пішов служити у батальйон «Айдар». Я дізнався про те, що він пропав безвісти, можливо, потрапив у полон. Тоді мені також стало відомо, що у тому бою був ще один хмельничанин, айдарівець Назар Якубовський. Півроку ми шукали Вадима і Назара, до останнього, до березня 2015 року, допоки ми не поховали їх обох у Хмельницькому, ми з їхніми рідними сподівалися, що вони живі, у полоні… Але сталося, на жаль, зовсім по-іншому, - пригадує міський голова Олександр Симчишин. – 17 - річний хлопчина Назар Якубовський пішов на війну захищати кожного з нас і Українську державу”.

Очільник міста наголосив, що подвиг Героїв назавжди залишиться в історії як приклад жертовності в ім’я української нації й усі ми маємо бути свідомими того, що окрім світлої пам’яті про загиблих Героїв Небесної Сотні та російсько-української війни, ми несемо перед ними ще й велику відповідальність. Усі ми зобов’язані, кожен на своєму місці, щоденно робити все від нас залежне, щоб та велика Україна, за яку вони віддали свої життя, відбулась.

Зі сльозами на очах, з теплом у серці про дитячі роки юного Героя розповіла член родини Назара Наталія Гуменюк, мати одного з однокласників Назара Ольга Пилипенко. Своїми спогадами поділилися вчителька Назара Кононенко Надія Зиновіївна та директори шкіл, у яких навчався Назар: ЗОШ №31 – Валерій Ружицький і гімназії №2 – Віктор Байдич.

Багато теплих слів про Назара під час вечора присутні почули від його бойових побратимів, які згадуючи про нього, називали його «золотою дитиною», безвідмовним хлопчиною, який дуже хотів, щоб його пустили на бойове завдання.

«Там, на передовій, була можливість, якщо не десять, то тридцять разів загинути. Назар дуже просився до мене у групу, йому декілька разів відмовляли, тоді 17-річний хлопець приписав собі ще два роки і врешті-решт до нас потрапив, пішов воювати, - пригадує командир групи батальйону «Айдар» Михайло з позивним «Борода». - Завдяки таким як Назар хлоп’ятам, завдяки добровольцям влітку 2014 ми стримали ворога. Пам’ятайте про цих людей, і не лише у святкові дні, адже вони віддали найдорожче – своє життя для того, щоб ми з вами жили, ставте за них свічки пам’яті у церквах».

«Я щасливий від того, що був з Назаром і з такими як він хлопцями в одних окопах. Щасливий від того, що Хмельницький має такого Героя. Він міг створити сім’ю, народити дітей, мати свій дім… Натомість - сидів в окопах, брав у руки лопату, копав бліндаж, будував фундамент своєї країни. Пам’ятайте Назара та усіх наших хлопців» - додав бойовий побратим Назара, айдарівець Роберт.

 

Якубовський Назар Олександрович народився 20 грудня 1996 року в місті Хмельницькому. Ще змалечку хлопчика цікавило все незвідане, часто полюбляв фантазувати, батьки пророкували синові долю військового. У допитливих блакитних очах завжди світився вогник пізнання, принциповості і мужності. У молодшій школі Назарій був старанним учнем, займався у творчих гуртках, багато читав. У 2007 році Назар вступив до гімназії №2 міста Хмельницького. Завжди вирізнявся активністю, жодна, навіть найскладніша справа, не проходила повз нього: він був першим у спортивних змаганнях, був першим у шкільних заходах. Учителі Назара, згадуючи про нього сьогодні, зазначають: «Напевне, він просто спішив жити… спішив усе встигнути…».

За роки навчання Назар брав участь у олімпіадах з історії, оскільки історія була його найулюбленішим предметом. Був закоханий у писанкарство та став призером обласного конкурсу юних писанкарів. На його писанці було зображено «Древо життя».

З дитинства юнак прагнув стати військовим, навіть мріяв після 8 класу вступити до військового училища. Але на той час стан здоров’я не дозволяв йому брати участь у конкурсних випробовуваннях, тому Назар почав гартувати себе, відвідувати секції східних єдиноборств, активно займатися спортом.

Завдяки цим старанням Назарій змужнів, став витривалішим, мав досягнення у спорті. Завжди пишався, що він українець.

«Шкода, що зараз до армії не приймають, я б пішов», - журливо говорив він, коли був ще гімназистом. У часи Революції Гідності у вихідні разом із друзями їздив на київський Майдан. Навіть коли почали стріляти, рвався до Києва. Мати не пускала, а він пообіцяв: «До вузу вступати не буду, піду до армії».

Весною 2014 року, коли над Україною нависла загроза окупації загарбниками, Назар поїхав на Схід. Матері сказав, що поїхав до Києва шукати роботу. А 3-го вересня хлопець перестав відповідати на телефонні дзвінки…

Мати і вся родина до останнього не могли повірити, що 17-річний юнак пішов добровольцем на Схід. Як виявилось, 5 вересня військова колона, де перебували наші хлопці у складі другої роти 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», потрапила у засідку ворога на трасі Луганськ-Щастя поблизу селища. Весела Гора, Луганської області.

17-літній юнак пішов на фронт добровольцем і загинув, захищаючи цілісність України, її право на Незалежність.

Назарій – єдиний неповнолітній боєць-доброволець, який своїм героїчним вчинком утвердив непоборну істину – для справжнього героїзму немає вимірів віку, для справжнього героїзму потрібна сила волі і віра.

За виявлений героїзм Назара Якубовського нагороджено орденом «За мужність та відвагу» та орденом «За оборону Луганського аеропорту», відзнакою «Почесний громадянин міста Хмельницького», присвоєно звання «Народний Герой України».

На честь загиблого у АТО Назара Якубовського на фасаді гімназії №2 встановлено меморіальну дошку.

Назарій Якубовський – Герой, воїн духу, воїн світла, воїн віри у незнищенність української держави.

Слава Україні! Вічна Слава Героям!