У Хмельницькому вшанували легендарного українського воїна Андрія Рибцова, який боронив незалежність нашої держави від російської агресії під позивним «Балу». Кадровий військовий, який не захотів залишатися в тилу і добровольцем пішов на фронт, щоб не тільки захищати Українську державу, але й навчати та оберігати молодих хлопців, які були у нього в підпорядкуванні. За словами дружини Наталі для Андрія Івановича найстрашнішим було втратити когось із бійців. Завдяки його вмілому командуванню жоден військовий з його артбатареї не загинув, перебуваючи більше року під вогнем.

Вечір пам’яті відбувся в приміщенні Хмельницької дитячої школи мистецтв. Згадати Андрія Івановича Рибцова завітали заступник міського голови Галина Мельник, побратими, з якими «Балу» захищав Україну, волонтери, небайдужі хмельничани.

«Нелегкий зараз час в Україні, нелегкий час для наших чоловіків, матерів, синів, доньок, дітей. Для тих, хто чекає. Сьогодні вечір пам’яті Андрія Рибцова – ці вечори започаткувала мужня жінка пані Наталя Рибцова. Андрій не просто чоловік, а велет духу. Він їхав туди, бо казав, що має турбуватися про своїх хлопців. Фізично він – не серед нас, але духом завжди буде з нами. Хочу побажати мужності усім тим, хто захищає Україну, хто чекає. Хочу побажати великої перемоги і лише тоді миру Українській землі. Нам треба повірити в перемогу та бути в єдності», - сказала Галина Мельник.

Також Галина Леонтіївна оголосила хвилину мовчання за загиблими Героями.

Бойові побратими згадували як Андрій Іванович ніколи не хизувався своїми вчинками, але саме під його командуванням у листопаді 2014 року було розгромлено переправу через річку Кальміус, знищено велике скупчення ворожих військ, які вже переправлялись, готувались до переправи, а також, тих, що підходили до переправи. Завдяки цьому було зірвано наступ противника на Маріуполь. Під його командуванням було знищено 4 з 6 російських ракетних установки «Град», котрі обстріляли 24 січня 2015 року район Східний на околиці Маріуполя.

Багато добрих слів було сказано на адресу «Балу» від людей, з якими він ділив фронтове життя, і від тих, хто зустрічався із ним в мирному житті. Усі наголошували, що це була людина із сильним характером, вмінням приймати рішення та брати відповідальність.

Народився Андрій Іванович Рибцов 1 лютого 1961 року у місті Владивосток Приморського краю, в родині військового. Навчався у школі № 12 міста Хмельницького. Армійську освіту здобув в Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі. За час служби пройшов війну в Афганістані. Мешкав з родиною в Хмельницькому. Він любив Україну, казав: «Вона мене вигодувала і викохала. Це моя Батьківщина».

З початком російської збройної агресії проти України Андрій Іванович вже у березні 2014 року прийшов добровольцем до військкомату. Тричі просився відправити його на фронт, але йому відмовляли через пошкоджену ногу. Зрештою домігся призначення в 3-й десантно-штурмовий батальйон «Фенікс», сформований з добровольців у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Командир артилерійської батареї. Зі своїм підрозділом обороняв населені пункти в районі Маріуполя (Широкине, Гранітне, Чермалик). Андрій Іванович добре пам'ятав слова батька: «Найбільший тягар війни лежить на солдатах. Офіцер повинен берегти їх». Беріг своїх солдатів, навчав їх всьому, що знав. Ніхто з його артбатареї не загинув, перебуваючи більше року під вогнем. Його дружина Наталя Рибцова стала волонтером.

Повернувшись з фронту, Андрій Іванович активно займався громадською діяльністю та справами ветеранів АТО. Був керівником Хмельницької Спілки учасників бойових дій, Хмельницької обласної філії ГО «Українська асоціація інвалідів АТО», директором хмельницької футбольної команди ветеранів АТО — ФК «Легіон». Брав участь у зустрічах ветеранів з молоддю, в організації та презентації фотовиставки «Боги війни», на якій були представлені фото, зроблені бійцями батальйону «Фенікс».

В нього залишились дружина та син.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Андрій Іванович Рибцов нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (10.06.15 р.). Андрій Рибцов також нагороджений Почесною відзнакою Хмельницької міської громади "Мужність і відвага" (посмертно) та медаллю "23 окремий батальйон "Хортиця" (посмертно) за порятунок бійців 23 батальйону.

Похований на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

На честь Рибцова Андрія Івановича на фасаді будівлі спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 12 м. Хмельницького (Довженка, 6) встановлено меморіальну дошку.