Понад три сотні його учасників  обговорили план дій, що дозволить створити належні умови для розвитку державної мови в Україні. Захід відбувся за підтримки міської влади.

Відкриваючи форум, Хмельницький міський голова Олександр Симчишин зазначив, що в місті українську мову почали активно популяризувати два роки тому, ухваливши "Програму розвитку і функціонування української мови".

"Триває соціальна рекламна кампанія ‒ рекламні щити з цитатами видатних письменників і діячів України, телевізійні передачі. А ще Хмельницький став першим містом, де зі шкіл повністю зникла російська мова", - наголосив міський голова.

Учасники форуму делегували представників для покладання квітів до пам'ятника Тарасові Шевченку. Слово благословення мав голова Духовної ради м. Хмельницького, митрополит Хмельницький та Кам'янець-Подільський Антоній.

Головними промовцями форуму були гості з Києва: Ірина Фаріон, Лариса Ніцой, Юрій Сиротюк, Георгій Філіпчук. Також виступили мовознавці та громадські діячі Хмельниччини: Зоя Діденко, Віктор Притуляк, Богдан Одуд, Любов Сердунич.

"8 травня у Києві відбувся Всеукраїнський форум "За українську мову". Захід у Хмельницькому став першим регіональним форумом", - зазначила керуючий справами виконкому Хмельницької міської ради, співорганізаторка форуму Юлія Сабій та пообіцяла, що подібні форуми у місті стануть традиційними.

За результатами роботи форуму учасники одностайно ухвалили резолюцію, адресовану органам центральної та місцевої влади.

Резолюція Хмельницького обласного громадського форуму

«За українську мову»

Українська мова є невід’ємним і одним з визначальних елементів конституційного ладу України – унітарної національної держави. Спроби запровадити багатомовність через переваги для мов нацменшин усупереч Конституції України є діями, що спрямовані на розкол країни за мовною ознакою, підрив унітарного устрою держави, порушення територіальної цілості, розпалювання сепаратистських вогнищ, породження міжетнічного непорозуміння й ворожнечі, перешкоду для так необхідної мовно-національної інтеграції Держави. Неприйнятним є просування моделі розвитку мов нацменшин шляхом звуження функції української мови як державної, виключення з українського соціуму через незнання державної мови окремих національних меншин: це є підривом основ національної безпеки, цілості держави.

Законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (№ 5670-д) є переробленим варіантом законопроекту № 5669, з максимальним його наближенням до скасованого 28.01.2018 р. Конституційним Судом України закону ківалова-калєсніченка «Про засади державної мовної політики».

Частиною 2 статті 1 законопроекту № 5670-д стверджено: «Статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин», що є перенесенням до цього законопроекту статті 6 зі скасованого КСУ закону «Про засади державної мовної політики». Ця норма унеможливлює захист та утвердження державного статусу української мови відповідно до вимог Конституції України.

Законопроект № 5670-д нав’язує такі терміни, як «мова прийнятна для сторін», які передбачено поширити в різних сферах суспільного життя, зокрема в діяльності органів правопорядку (ч. 2 ст. 13), обслуговування (ч. 2 ст. 26), охорони здоров’я (ч. 2 ст. 29), транспорту (ч. 3 ст. 32); у 25-ти статтях із 59-ти вжито термін «інші мови», у 5-ти статтях – термін «мови національних меншин», у 4-х статтях – «мови ЄС», терміни «державна мова в освіті» (ч. 7 ст. 17), «державна мова у науці» (ст. 18), «державна мова у книговиданні та книгорозповсюдженні» (ч. 3 ст. 22), «державна мова в електронних інформаційних системах» (ч. 1 ст. 23), які розмивають і зневиразнюють визначеність базових понять закону, принижують його дієздатність, обмежують можливість впливати на формування чітко визначеного функційного простору державної мови.

Закон «Про освіту» (ст. 7) і законопроект «Про середню освіту» (ст. 5) започатковують нову модель національної мовної політики у визначальній для державного розвитку освітньо-науковій галузі: нейтралізацію державного статусу української мови через паралельне використання мов нацменшин, так званих «корінних мов», «інших мов», «мов ЄС».

Це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14.12.1999 р., який ствердив: «Виходячи з положень статті 10-ої Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою, відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п’ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин».

Натомість із метою збереження в просторі нашої знекровленої держави (особливо під час війни) мов національних меншин, які в історичній ретроспективі є продовженням мов історичних і теперішніх окупантів України (російської, польської, румунської, угорської), Міністерство освіти і науки України обрало шлях гібридного способу навчання через мовне квотування середньої освіти – паралельне навчання державною мовою та мовами нацменшин.

З огляду на це Хмельницький обласний громадський форум «За українську мову» вимагає:

І. Від Верховної Ради України та Президента України:

1. Ухвалити новий мовний закон на основі законопроекту № 5669 від 19.01.2017 р. «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» та запобігти включенню в новий закон українофобських положень скасованого Конституційним Судом України сумновідомого закону «Про засади державної мовної політики»;

2. Внести зміни в законодавство про освіту задля узгодження зі ст.ст. 10 та 53 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 р., визначивши, що держава утверджує державницьку мовну модель освітнього процесу й водночас створює всі необхідні умови для навчання мовами нацменшин у суботніх чи недільних школах за власний кошт; зокрема зазначити, що:

2.1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Особам, які належать до національних меншин, гарантовано право на вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах освіти. Особам з порушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови. Це право реалізується через мережу закладів освіти, класів (груп), що створюються відповідно до законодавства;

2.2. Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови. Особам, які належать до національних меншин, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови;

2.3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови в державних і комунальних закладах освіти. Заклади освіти відповідно до освітньої програми можуть викладати паралельно з державною мовою одну чи кілька дисциплін англійською мовою;

2.4. Заклади вищої та професійної освіти створюють усі можливості національним меншинам для оволодіння ними професійними знаннями українською (державною) мовою, забезпечуючи повноцінну інтеграцію в українське суспільство та можливість провадити професійну діяльність у обраній галузі на всій території України;

2.5. Держава сприяє створенню та функціонуванню закладів освіти за кордоном, у яких здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова (ст. 21 законопроекту № 5669);

3. Припинити так звану антидискримінаційну експертизу шкільних підручників, що є цілеспрямованим знищенням традиційного та національного виховання;

4. За антиукраїнську політику в системі освіти і науки звільнити з посади Міністра освіти і науки України Лілію Гриневич;

5. Позбавити звання «Героя України» Сергія Ківалова, одного з авторів закону «Про засади державної мовної політики»;

6. Посилити відповідальність за недотримання мовного законодавства України, зобов’язати силові структури застосовувати жорсткі заходи до його порушників;

7. Українізувати вітчизняний ономастикон, зокрема упорядкувати систему українських імен і прізвищ, завершити декомунізацію, дерадянізацію і дерусифікацію власних географічних назв, дотримуватися стандартів українського літературного мовлення в ергонімії.

ІІ. Від Хмельницької обласної ради та Хмельницької обласної державної адміністрації:

8. Створити умови для популяризації української мови в місцевих засобах масової інформації;

9. Пропагувати українську мовну культуру в школах та вищих навчальних закладах області;

10. Запровадити в органах місцевої влади області курси ділової української мови для посадовців;

11. Використовувати комп’ютерне програмне забезпечення українською мовою;

12. Розробити обласну п’ятирічну програму книговидання та закупівлі книг місцевих авторів із фінансовим забезпеченням 1 мільйон гривень на рік. Створити обласний художньо-публіцистичний журнал із краєзнавчим додатком «Історія міст і сіл Хмельниччини».

 

Схвалено 27 червня 2018 року

м. Хмельницький