1).

Андрійчук Михайло Омелянович

Графік, живописець, монументаліст, заслужений художник України з 1987 р.

Народився 21.11.1927 р. в с. Нехворощ Андрушівського району на Житомирщині. Закінчив з відзнаками Одеське художнє училище (1951-56), Київський державний художній інститут (1956-1962). Учасник виставок з 1957 р. Учасник Другої світової війни.

Член Національної спілки художників України з 1969 р. Доцент кафедри дизайну Хмельницького національного університету (2002-2012). Лауреат обласних премій ім. Т.Г.Шевченка (1992), В.Розвадовського (1997), міської премії ім. Б.Хмельницького (2002), лауреат щорічного міського рейтингу в номінації "Митець року" (2002), спеціальна відзнака регіональної премії "Скарби землі Болохівської" (2011), переможець 16-го Подільського регіонального рейтингу популярності "Людина року" -"Гордість краю" (2012), був одним з претендентів на Національну премію України імені Тараса Шевченка 2018 року (за поданням Українського фонду культури імені Бориса Олійника), нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України "За особливі заслуги перед Українським народом" (2018).

Твори художника зберігаються в музеях міст Києва (Києво-Печерський історичний музей-заповідник, музей Лесі Українки), Донецька, Запоріжжя, Бердянська, Горлівки, Хмельницького, Меджибожа, Кам'янця-Подільського, Сілістри (Болгарія), в приватних колекціях в Україні, Росії, Голландії, Бельгії, Канаді, Німеччині, США та Ізраїлі.

У місті Хмельницькому Михайло Омелянович живе з 1962 року, коли його, випускника з відзнакою Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), за розподіленням було направлено до Хмельницького.

З 1963 року вона стала називатися Хмельницьким відділенням Художнього фону УРСР, а з 1965 року - художньо-виробничими майстернями (або комбінатом) Худфонду України. Михайло Омелянович займав тут виборні значні посади - член, голова художньої ради, головний художник. З часом фонд припинив своє існування.

2).

Нетяга Юхим Кирилович

Народився 09.04.1929 року в селі Ярославка Меджибіжзького району. У 1937 році пішов у школу. У кінці літа 1941 року в період окупації фашистами Хмельницької області під час відступу наших військ Кошарським Карлом Карловичем була організована підпільна група з школярів Ярославської середньої школи, яку очолив Нетяга Юхим Кирилович. Керована Кошарським К.К. група виконувала завдання, які ним ставились для зв'язку підпільниками в селах Меджибіжзького району, неодноразово засилав його в Меджибіжзьке Гетто.

Під час відступу наших військ у 1941 році Нетяга Ю.К. назбирав і приховав багато зброї, яку потім передав Кошарському К.К. Частина зброї була передана в групу, яку очолював Іван Голова, яким підтримувався зв'язок через Нетягу Ю.К.

Група школярів розповсюджувала листівки, які Нетяга Ю.К. отримував від Кошарського К.К., пошкоджувала лінії зв'язку, виводила з ладу німецьку техніку та інші завдання керівника групи.

У 1942 році Проскурівське підпілля, звільнивши сотні військовополонених, мали вже свої партизанські загони в районі села Плужного та Славути, Шепетівки, в Житомирських лісах, і на території Кам'янець-Подільської області. Кошарський К.К. заборонив Юхиму Кириловичу зі своєю групою доганяти наші війська, а працювати, вести боротьбу на території області. При звільненні Проскурова Юхим Кирилович в складі розвідувальників 547 полку Першого Українського фронту під командуванням Маршала Жукова Г.К. звільнили Кам'янець- Подільську область.

Закінчивши 10 класів Юхим Кирилович втупив в Балашівське військово-літне училище далекої авіації. Після закінчення училища в 1951 році був призначений інструктором Челябінського авіаційного училища. У 1954 році був направлений у вищу школу далекої авіації, після закінчення якої був направлений на Далекий Схід льотчиком ракетоносного полка - носія ядерної зброї. В 1969 році після аварії отримав травму спини, звільнився в запас ( на пенсію) та повернувся на Батьківщину в м. Хмельницький у званні майора.

3).

Лисюк Олександр Олексійович

Трудову діяльність розпочав у 1961 році після навчання в Львівському технікумі харчової промисловості.

У 1976 році був призначений директором макаронної фабрики, а з 1980 року – директором кондитерської фабрики. З липня 1982 року Лисюк О.О. займає посаду генерального директора Хмельницького обласного виробничого об’єднання пиво-безалкогольної промисловості. З 2011 року Лисюк О.О. – Голова Наглядової ради.

За значні виробничі досягнення у 2010 році колектив товариства було занесено на обласну Дошку пошани "Кращі люди Хмельниччини".

Лисюка О.О. відзначено трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики України "Знак пошани", присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України".

4).

Смотритель Володимир Петрович

Заслужений, Народний артист України. Закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, факультет драми і кіно. Розпочав свою трудову та творчу діяльності в 1978 році актором Київського театру юного глядача, до 1986 року працював ведучим, актором театру, створюючи незабутні образи головних героїв, за що неодноразово нагороджувався почесними грамотами та дипломами.

У 1985 році запрошений в Чернівецьку обласну філармонію на посаду художнього керівника ЕДА (експериментального драматичного ансамблю).

У 1988 році, як людину обдаровану і творчо різносторонню запрошують до Хмельницької обласної філармонії майстром художнього слова, з метою створення при філармонії театру одного актора, моно-театру "Кут."

У 1989 році виходить в світ перша моно-вистава "А ще я хотів сказати...", яка представляє Україну на першому Міжнародному фестивалі театрів одного актора в Пермі.

У 1993 році, моно виставою "Прокляті роки", за творами репресованих поетів, моно театр "Кут" відкриває свій перший театральний сезон. Вистава мала шалений успіх у глядачів і "Кут" на довгі роки стає улюбленим мистецьким закладом для Хмельничан та гостей міста.

У 1994 році в світ виходить друга моно-вистава за п'єсою Броніслава Грищука "Поет і Кат", яка стає лауреатом Міжнародного фестивалю моно-вистав "Відлуння."

У 1995 році третій театральний сезон театр відкриває сатиричною моно-забавою "Сало в шоколаді", яка на Всеукраїнському конкурсі гумору і сатири на кубок Аркадія Райкіна "Море сміху - 95" розділяє перше місце з Андрієм Данилком.

У 1996 році четвертий театральний сезон Смотритель В.П. відкриває постановкою власної п'єси для дітей "Я-клоун".

У 1998 році п'ятий театральний сезон був відкритий моно-містерією "Магія душі".

З 2000 року по 2014 рік театром було створено ряд моно-вистав, які на міжнародних фестивалях і конкурсах отримували титули "Майстер сцени" та володар Гран-Прі.

За значний вклад у розвиток українського театрального моно-мистецтва Володимир Смотритель у 2006 році був удостоєний почесного звання "Заслужений артист України".

У 2016 році за високі досягнення в драматичному моно-мистецтві, Володимир отримує найвищу нагороду, почесне звання "Народний артист України".

Поява Володимира Смотрителя на Поділлі (1988р) стала знаковою для міста, його внесок в розбудову Українського камерного моно-мистецтва, підняття духовного рівня Хмельничан, є неоціненим. На сьогодні для громади міста моно-театр "КУТ" є своєрідною меккою, де збирається інтелігенція, люди талановиті і прогресивні. Сам же Володимир Смотритель є людиною глибокої національної свідомості і порядності. Людина, яка, пройшовши всі майдани з гітарою в руках, виборювала піснею і словом Незалежність України і звичайно ж розквіт свого рідного міста.

5).

Єсюнін Сергій Миколайович

Провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України, кандидат історичних наук, історик, краєзнавець, музеєзнавець, журналіст, дослідник історії міста Хмельницького, дійсний член Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України, член Національної спілки краєзнавців України, член Національної Спілки журналістів України, член Всеукраїнського геральдичного товариства, член Подільського осередку Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України.

Народився 2 серпня 1968 року у місті Глухові Сумської області. З 1972 року мешкає у місті Хмельницькому. У 1995 році розпочав роботу у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї з посади молодшого наукового співробітника, з 1997 року - завідувач відділу новітньої історії, з 2007 року - провідний науковий співробітник.

Єсюнін С.М. талановитий науковець, у 2011 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат історичних наук. За період від 1995 до початку 2018 років опубліковано понад 210 публікацій у наукових, краєзнавчих та науково-популярних збірниках, а також ряд статей до Енциклопедії історії України, упорядник і відповідальний секретар науково-краєзнавчого збірника "Хмельницькі краєзнавчі студії".

Зазначимо, що жоден краєзнавець та історик не має такої кількості праць і видань з історії міста Плоскирова - Проскурова - Хмельницького як Єсюнін С.М.

Став учасником понад 90 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференцій з історії та краєзнавства, які відбулися як в Україні, так і за кордоном.

Багатогранна робота на ниві історичного краєзнавства та музеєзнавства була гідно оцінена: Єсюнін С.М. - лауреат обласної премії ім. Ю.Сіцінського (2000), міської премії ім. Б.Хмельницького (2005), міської премії ім. М.Орловського (2007), регіональної премії "Скарби землі Болохівської" (2008), нагороджений Почесною відзнакою Хмельницького міського голови (2006), грамотами Міністерства культури і туризму (2003 та 2008 рр.), Хмельницької облдержадміністрації (2009), Хмельницької міської ради (2006, 2017) та інші. У 2009 р. Указом Президента України Єсюнін Сергій Миколайович удостоєний звання Заслужений працівник культури України.