Герой України Іван Зубков був офіцером запасу. Проте в найтрагічнішу для Вітчизни годину воїнська присяга покликала його на передову, боронити рідну Україну.

Народився Іван Зубков на Поділлі в Деражні 1 листопада 1973 року. Одразу після закінчення школи вступив до Львівського вищого військово-політичного училища. З його ліквідацією був переведений у Київське військово-морське училище. У 1995-1998 роках служив у дев’ятнадцятій окремій ракетній бригаді у м. Хмельницькому.

Спершу підприємець Іван Зубков разом з учителями та студентами, науковцями і митцями, службовцями і громадськими активістами стояв під обстрілами на майдані Незалежності. Після Революції Гідності повернувся до Хмельницького і, як тільки сусідня держава скинула маску зі свого імперського обличчя й напала на Україну, добровольцем був мобілізований у Збройні сили України.

Ні в кого з добровольців не було ілюзій, що ця мобілізація буде простою. Старший лейтенант Іван Зубков, позивний «Краб», служив у 90-му окремому аеромобільному батальйоні, який увійшов до складу 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ЗСУ й розташувався у місті Костянтинівка Донецької області.

Після короткої відпустки командир десантної роти «Краб» відразу повернувся у свій підрозділ і потрапив у пекло оборони Донецького міжнародного аеропорту. Ворожих обстрілів не витримував навіть бетон, а люди стояли, і за надлюдську здатність українців виживати перед застосуванням винищувальної зброї противник охрестив наших воїнів «кіборгами», люто їх ненавидячи і панічно боячись.

18 січня 2015 року рота Івана брала участь у розблокуванні летовища. Прорвавши позиції терористів, вона відкрила дорогу в новий термінал резервному підрозділу наших військ для підкріплення. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу.

Ротний, старший лейтенант Іван Зубков, організував контрнаступ і відновив контроль над новим терміналом, організував евакуацію поранених. Наступного дня він отримав поранення в руку, але продовжував керувати обороною нового терміналу зі зброєю в руках.

20 січня, прикриваючи відхід підрозділів, Іван загинув під завалами від підриву російськими терористами другого поверху аеропорту «Донецьк». З останніх сил він іще телефонував побратимам і казав, що його завалило руїнами…

Кілька місяців його вважали зниклим безвісти. Його чекала родина, сподіваючись обняти свого захисника. Лише у квітні 2015 року полеглого Івана Зубкова впізнали побратими, його ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи.

Ім’я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова Президент України присвоїв 90-му окремому аеромобільному батальйонові 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ.

1 жовтня 2016 року Івана Зубкова нагороджено відзнакою «Народний Герой України».

Мати старшого лейтенанта Івана Зубкова Антоніна Петрівна удостоєна почесної відзнаки Міністерства оборони України – медалі «За сприяння Збройним силам України».

Нагороджений Іван Зубков нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю УПЦ Київського Патріархату «За жертовність і любов до України».

Указом Президента України №318/2015 від 9 червня 2015 року Івану Зубкову присвоєно звання «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка».

Нагороджено Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага». Він став і почесним громадянином Деражні та Летичева, де його ім’ям названо одну з вулиць. Воїн, потужний військовий професіонал, людина честі та великої сили волі.

Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2016 року за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Іванові Івановичу Зубкову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».