Сьогодні цей день особливо важливий для нас, у час, коли Україна бореться за свою державність у кривавій війні з російським агресором.

За таких умов знання історико – правових традицій стражденного шляху, пройденого нашою Україною, є надзвичайно корисним та вкрай необхідним. В часи княжої доби найважливішою пам’яткою, що зберегла давні норми звичаєвого права, була «Руська правда» або «Устав Великого князя Ярослава Володимировича в судах», рік 1016. Ярослав Мудрий визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві. Вищою судовою інстанцією був сам Київський князь. Цей документ містить норми кримінального, торгового і процесуального законодавства держави.

Домінуючою державницькою ідеєю Гетьманської України було вирвати Україну з-під влади Московії. Показовим правовим документом стали «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького…» 5 квітня 1710 р., при Бендерах, Пилип Орлик. В них задокументоване право України на самоврядування й незалежне існування. Конституція складається з преамбули і 16 параграфів, де сформульовано головні принципи розбудови держави. Діяла «Конституція» на Правобережній Україні до 1714 року. Дуже прогресивну ідею парламентської республіки містила Конституція Пилипа Орлика. За формою це договір між козаками — тими, хто обирає, і гетьманом — тим, кого обирають. Так от, ще на початку XVIII століття цей документ встановлював принципи демократичної парламентської республіки, у якій для гетьмана відводилася другорядна, скоріше «менеджерська» роль. Для нього встановлювались особливі обов’язки:

• не допускати зловживань козацької старшини;
• боронити від кривд козаків і посполитих селян;
• звільняти від податків і повинностей козацьких вдів, сиріт і деякі інші категорії населення;
• забезпечувати права українських міщан, купців.

Схожі статті про захист простого населення можна відшукати і в «Уставі Володимира Всеволодовича» початку XII століття, одному з пізніших доповнень «Руської Правди». Це підкреслює, що в підвалинах українського законодавства — захист прав громадян логічно займає суттєву частку і в сучасній Конституції України.

Ті ж таки «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…» 1710 року запроваджують ще одну прогресивну ідею — поділ влади на законодавчу (Генеральна рада тричі на рік), виконавчу (гетьман і Генеральна старшина) і судову (Генеральний суд) гілки. Окремо вказується, що суд діє незалежно, адже гетьман «не повинен карати сам із власної ініці­ативи і помсти», а рішення, яке виносить Генеральний суд, «не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритися, як переможений законом».

Латиномовний варіант Конституції Пилипа Орлика як літературний твір став дуже поширеним у Європі. А за пару десятків років вийшла праця французького просвітника Шарля Луї Монтеск’є з тією ж ідеєю розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки — і «понеслась» світом…

З часу створення Української Центральної Ради 17 березня 1917 року в Україні почався процес розбудови інститутів державності. Після видання чотирьох Універсалів Україна ставала незалежною.

Державне існування України ставало історичним фактом у Конституції від 29 квітня 1918 р. Президентом УНР було обрано Михайла Грущевського. «Народе України! Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. В державі проголошено такі демократичні принципи: свобода слова, друку, віросповідання, зборів, недоторканості особи.»

За радянських часів Українська Радянська Соціалістична Республіка мала чотири Конституції: 1919 р., 1929 р., 1936 р., 1978 р. В основу всіх Конституцій УРСР були покладені Конституції СРСР. Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними і розроблялися спочатку в ідеологічних відділах ЦК КПРС.

28 червня ми святкуємо День прийняття Конституції України. Важким і довгим був шлях нашої держави до справжньої незалежності. Скільки крові і сліз було пролито нашими земляками, щоб сьогодні око нам милував синьо – жовтий прапор і Володимирський тризуб, щоб могли ми вільно, на повен голос заспівати «Ще не вмерла Україна». 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Конституція – це основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу і встановлює засади політичної, правової та економічної систем держави. Безперечно, сам факт прийняття Конституції не вирішує автоматично всіх сьогоденних проблем України. Проте маємо нині добрий грунт для розбудови України, як держави. Щойно в 1991 році постала незалежна Україна, одразу ж почались дискусії: якою має бути відновлена держава? Суперечки точилися через державні символи — герб, гімн, прапор — та мову, а статус Криму та співвідношення повноважень Президента і Верховної Ради додатково підливали оливи у вогонь.

9 червня 1995 року настало крихке перемир’я — затвердили Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування, але він не міг функціонувати вічно. Тож щоб розрубати цей гордіїв вузол, 26 червня 1996 року Президент України Леонід Кучма призначив всенародний референдум щодо ухвалення Конституції.

Народні депутати, під загрозою такого перехоплення ініціативи та можливого розпуску парламенту, 27 червня розпочали 24 годинний марафон розгляду поправок та окремих статей проєкту Основного закону. Після безсонної ночі та 14 годин безперервної роботи 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин таки ухвалили Конституцію України.

День Конституції в Україні святкують у дату прийняття основного закону держави – 28 червня. Ця важлива подія сталася в ніч з 27 на 28 червня 1996 року, на п’ятий рік після проголошення незалежності нашої держави. Процес прийняття основного закону був непростий: майже добу депутати Верховної Ради не могли дійти згоди і не виходили із сесійної зали. Через 23 години безперервних дебатів 315 народних обранців таки проголосували за прийняття Конституції України. Поступ українського народу до утвердження суверенної і незалежної держави це: «Декларація про державний суверенітет України – 16 липня 1990 р. прийняття Україною незалежності – 24 серпня 1991 р. прийняття Конституції України – 28 червня 1996 р. Конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря. Українська держава посіла «серед держав світу осібне і рівне становище».

Для будь-яких змін у текст Конституції України потрібно не менш ніж дві третини голосів конституційного складу Верховної Ради України, тобто 300 голосів. І за юридичною класифікацією, це так звана жорстка Конституція.

Попри це, ми вже як мінімум тричі суттєво змінювали співвідношення владних функцій то на користь Верховної Ради України, то на користь Президента України.

А після подій Революції Гідності навіть окремо прописали стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.

Оскільки Конституція — Основний закон держави який закріплює основи її функціонування, постає логічне питання: а чи може держава існувати взагалі без конституції?

Для мусульманських країн (Держава Лівія, Республіка Ірак, Ісламська республіка Іран, Королівство Саудівська Аравія, Ісламська Республіка Пакистан та інші) функції конституції фактично виконує Коран та його релігійні постулати.

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Австралійський Союз, Нова Зеландія, Держава Ізраїль мають не один, а цілу збірку законодавчих актів, правових звичаїв, судових прецедентів, які й встановлюють принципи функціонування державної влади.

Республіка Сан-Марино має найстарішу у світі чинну Конституцію — так звані Статути 1600 року та сучасне доповнення 1974 року — Декларація прав громадян.

Конституція США 1789 року також досі чинна, але нараховує вже 27 поправок. Писали її теж з урахуванням просвітницьких ідей поділу влади, прав людини, власності й права на повстання.

Отже, з Конституцією чи без неї, але якийсь Основний документ у державі таки повинен бути.

Ось що прописано в нашій Конституції України:

Процес підготовки Конституції України тривав цілих 6 років – з 1990 по 1996 і всього було запропоновано 15 проектів документа: від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Засідання Верховної Ради щодо прийняття Основного Закону тривало добу. Парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. Першими словами тодішнього голови Верховної Ради О. Мороза після прийняття Конституції стали «Є Конституція!» Міжнародне співтовариство назвало Конституцію України однією з найдемократичніших у світі.
 

За інформацією Музею історії міста Хмельницького