Рішення міської ради

Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»

 

 

УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКА МІСЬКА РАДА


Рішення позачергової тридцять третьої сесії

№4 від 26.09.2019 р.

 

Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»

 

З метою відзначення жителів міста Хмельницького, розглянувши пропозицію міського голови О. Симчишина та пропозицію виконавчого комітету міської ради щодо присвоєння графіку, живописцю, монументалісту, члену Національної спілки художників України, заслуженому художнику УРСР Андрійчуку Михайлу Омеляновичу за вагомий внесок у розвиток художнього мистецтва міста, заслуженому працівнику промисловості України, Голові Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод», активному громадському діячу міста Хмельницького Лисюку Олександру Олексійовичу за вагомий внесок у розвиток підприємництва міста, депутату Хмельницької міської ради, активному учаснику Революції Гідності Королюку Сергію Петровичу, військовослужбовцю 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України, старшому солдату Бігусу Богдану Дмитровичу, військовослужбовцю 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, командиру десантно-штурмового відділення старшині Ковалю Володимиру Валентиновичу, військовослужбовцю 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», сержанту Неживому Миколі Миколайовичу, військовослужбовцю 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України, старшому сержанту Кондратюку Максиму Володимировичу, які проявили виняткову мужність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України та загинули у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил на Сході України звання «Почесний громадянин міста Хмельницького». Міська рада відзначає, що Андрійчук Михайло Омелянович, Лисюк Олександр Олексійович, Бігус Богдан Дмитрович, Коваль Володимир Валентинович, Королюк Сергій Петрович, Неживий Микола Миколайович та Кондратюк Максим Володимирович мають видатні заслуги перед народом України та територіальною громадою міста Хмельницького.

Андрійчук Михайло Омелянович народився 21 листопада 1927 року в селі Нехворощ Андрушівського району Житомирської області.

У 1951-1956 рр. навчався в Одеському художньому училищі, а у 1956-1962 рр. – на відділені графіки в Київському державному художньому інституті, які закінчив з відзнаками.

1960 року працював керівником образотворчої студії для дорослих і викладачем дитячої художньої школи при картинній галереї імені Айвазовського (Феодосія).

З 1962 року живописець проживає у місті Хмельницькому.

Андрійчук обіймав посади члена, голови художньої ради, головного художника Хмельницького відділення Художнього фонду УРСР (з 1963р.) та Національної Спілки художників України (з 1998р.).

З 1969 року Михайло Омелянович є членом Національної спілки художників України.

У 1987 році Андрійчуку Михайлу Омеляновичу присвоєно звання «Заслужений художник УРСР».

У 2002-2012 рр. – доцент кафедри дизайну Хмельницького національного університету.

З 1957 року Андрійчук активний учасник художніх виставок. Відбулося близько 30 персональних виставок художника в різних містах України.

Андрійчук Михайло Омелянович лауреат:

- обласної премії імені Т.Г.Шевченка (1992р.);

- обласної премії В.Розвадського (1997р.);

- міської премії імені Б.Хмельницького (2002р.);

- щорічної міського рейтингу в номінації «Митець року» (2002р.).

У 2011 році за досягнення у розвитку мистецтва Михайло Омелянович був нагороджений спеціальною відзнакою регіональної премії «Скарби землі Болохівської».

Андрійчук Михайло Омелянович є переможцем 16-го Подільського регіонального рейтингу популярності «Людина року» - «Гордість краю» (2012р).

У 2018 році живописець був одним із претендентів на Національну премії України імені Тараса Шевченка, нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом».

Художник, монументаліст Андрійчук Михайло Омелянович разом з колегами створив басейн-фонтан з фігурою оповідача-фантазера барона Мюнхаузена (1970р.), який і досі прикрашає дитячий майданчик у дворі будинку по вулиці Кам’янецькій,48.

Видатні твори художника зберігаються в музеях міст Києва, Донецька, Запоріжжя, Бердянська, Горлівки, Хмельницького, Меджибожа, Кам’янець-Подільського, Сілістри (Болгарія), у приватних колекціях в Україні, Росії, Голландії, Бельгії, Канаді, Німеччині, США та Ізраїлі.

Лисюк Олександр Олексійович народився 25 січня 1943 року.

У 1961 році закінчив Львівський технікум харчової промисловості та розпочав трудову діяльність.

У 1976 році Олександр Олексійович призначений директором Хмельницької макаронної фабрики, а з 1980 року – директором Хмельницької кондитерської фабрики.

З 1982 року Олександр Олексійович працює в пивоварній промисловості. Спершу на посаді генерального директора Хмельницького обласного виробничого об’єднання пиво-безалкогольної промисловості, а з 1993 року призначений на посаду голови Правління.

У 2011 році обраний головою Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод».

Продукція товариства неодноразово була нагороджена медалями міжнародних дегустаційних комісій за високу якість.

За участю Олександра Олексійовича введений в дію Славутський солодовий завод.

У 2010 році за значні виробничі досягнення колектив товариства занесено на обласну Дошку пошани «Кращі люди Хмельниччини».

Лисюк Олександр Олексійович відзначений трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики України «Знак пошани», йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України». У 2017 році Олександра Олексійовича було нагороджено Почесною відзнакою Хмельницького міського голови.

Бігус Богдан Дмитрович народився 12 червня 1991 року у м.Хмельницькому.

У 2006 році навчався в Хмельницькому навчально-виховному комплексі №4, після завершення якого навчався у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки.

З 2013 року Богдан Дмитрович працював токарем на ПАТ «Укрелектроапарат».

У 2014 році Бігус Богдан Дмитрович брав активну участь у Революції Гідності у складі 27-ї Вінницької Сотні.

Після Революції Гідності Богдан Дмитрович вступив добровольцем до лав Національної Гвардії України.

14 березня 2014 року Богдан вирушив на полігон у Петрівцях, де навчався військовій справі під керівництвом генерала Кульчицького.

06 квітня 2014 року склав присягу та у складі 2-го взводу 1-го окремого резервного батальйону був відправлений у район м.Краматорськ, а згодом у м.Слов’янськ, де утримував позицію «Рибхоз» (1-й блокпост).

З червня 2014 року тривала друга ротація солдата під м.Слов’янськ і до самого переходу міста під контроль України.

Богдан служив у званні солдата, обіймав посаду снайпера та разом із побратимами перебував між Красним Лиманом та Ямполем.

З 2016 року Богдан Дмитрович перейшов на службу до 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України.

За сумлінне виконання службових обов’язків Богдан Дмитрович нагороджений:

- Відзнакою командира 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України (2017р.);

- нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2017р.);

- нагрудним знаком «Об’єднані сили» (2018р.);

- медаллю «Операція Об’єднаних Сил. За звитягу та вірність» (2018р.).

18 липня 2019 року Бігус Богдан Дмитрович під час виконання службових обов’язків у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил загинув отримавши численні осколкові поранення, які були несумісними із життям.

21 липня 2019 року Бігус Богдан Дмитрович похований у секторі для почесних поховань на території кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького.

23 серпня 2019 року Указом Президента України старший солдат Бігус Богдан Дмитрович нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Коваль Володимир Валентинович народився 14 грудня 1967 року у м.Целіноград (зараз - м.Нур-Султан) Казахської Радянської Соціалістичної Республіки в родині військового.

У 1983 році закінчив загальноосвітню школу в м. Спаськ-Дальній Приморського краю Російської Федерації, а у 1985 році середню школу №12 м.Херсон.

У 1986 році Коваль Володимир Валентинович закінчив Державний навчальний заклад «Херсонське Вище професійне училище сервісу та дизайну».

З 1986 по1988 рік Володимир Валентинович проходив військову строкову службу, після проходження якої працював на взуттєвій фабриці м.Херсон.

У 1989-1998 роках Коваль Володимир Валентинович служив в органах внутрішніх справ.

З 1998 року - командир роти судноводійського відділення Херсонського морського коледжу.

У 2000 році Володимир Валентинович з родиною переїхав в м.Хмельницький, де працював приватним підприємцем.

25 березня 2015 року Коваль Володимир Валентинович був мобілізований і проходив службу у відділі прикордонної служби «Станично-Луганське» військової частини 9938 Луганського прикордонного загону м.Старобільськ.

З 28 лютого по 28 серпня 2017 року Коваль Володимир проходив службу у військовій частині А0501 Збройних Сил України.

З 2018 року - майстер виробничого навчання Хмельницького професійного ліцею.

З 20 вересня 2018 року – командир відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

08 травня 2019 року Коваль Володимир Валентинович загинув від важкого поранення внаслідок прицільного обстрілу з боку незаконних збройних формувань у ході двостороннього бою на одній із позицій на Приазов’ї під селом Павлопіль Волноваського району Донецької області.

11 травня 2019 року Коваль Володимир Валентинович похований у секторі для почесних поховань на території кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького.

27 червня 2019 року Указом Президента України старшина Коваль Володимир Валентинович нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Королюк Сергій Петрович народився 13 жовтня 1961 року у селі Калинівка Хмельницького району Хмельницької області.

У 1989-1992 роках Королюк навчався в Івано-Франківському училищі міліції Міністерства внутрішніх справ України за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».

У 1992-1999 роках – правоохоронець органів Міністерства внутрішніх справ.

У 2004 році – активний учасник Помаранчевої Революції.

У 2013-2014 роках Сергій Петрович брав активну участь під час Революції Гідності на майданах м. Хмельницького та столиці.

18 лютого 2014 року у складі «майданівської сотні» під час трагічних подій на вул.Інститутській Королюк Сергій Петрович отримав численні поранення, внаслідок яких проходив довготривале лікування у Чехії.

У 2016 року Сергій Королюк став депутатом сьомого скликання Хмельницької міської ради від політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Свобода»».

23 травня 2019 року Указом Президента України Королюк Сергій Петрович нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

22 червня 2019 року Сергій Петрович помер.

23 червня 2019 року Королюк Сергій Петрович похований у селі Калинівка Хмельницького району Хмельницької області.

Неживий Микола Миколайович (позивний «Механ») народився 16 вересня 1961 року в селі Перчуново Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У 1968-1977 роках Микола Миколайович навчався в середній школі в селі Перчуново, а у 1977-1979 роках у професійно-технічному училищі міста Миколаїв, після закінчення якого працював в місті Житомирі.

У 1982 році Неживий Микола Миколайович був призваний на строкову службу до Збройних Сил України.

У 1984 році Микола Миколайович проходив військову службу в окремому батальйоні.

У 1984-1988 роках Неживий Микола Миколайович обіймав посаду начальника житлово-експлуатаційної контори у місті Хмельницькому, а у 1988-2014 роках працював на приватних підприємствах на території міста.

У 2014 Микола Миколайович добровільно вступив до лав Збройних Сил України (24-ий окремий штурмовий батальйон «Айдар» Сухопутних військ України.

У 2015 році Неживий Микола Миколайович – навідник-оператор кулеметного взводу механізованого батальйону 93-ї Гвардійської механізованої Харківської бригади оперативного командування «Схід».

У 2015-2017 роках – механік-водій, старший механік-водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід».

У 2017 році сержант Микола Миколайович був призначений начальником ремонтної майстерні ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону 54-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід».

У 2017-2018 роках – інструктор 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна».

02 лютого 2019 року Микола Миколайович підписав контракт з 93-ю окремою механізованою бригадою оперативного командування «Схід», де проходив службу на посаді механіка-водія механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону.

Сержант Неживий Микола Миколайович неодноразово боронив найгарячіші точки російсько-української війни на Сході України, воював у районі метеовежі Донецького аеропорту, боронив селища Опитне та Піски, село Водяне Волноваського району, на шахті Бутівка, міста Селидове та Мар’їнка Донецької області, брав участь у боях на Світлодарській дузі під містом Маріуполь.

08 квітня 2019 року сержант Неживий Микола Миколайович під час виконання службових обов’язків у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил на позиції «Зеніт» в районі міста Авдіївка Донецької області отримав осколкове поранення в шию, яке було несумісним із життям.

11 квітня 2019 року Неживий Микола Миколайович похований у секторі для почесних поховань на території кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького.

27 червня 2019 року Указом Президента України сержант Неживий Микола Миколайович нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Кондратюк Максим Володимирович народився 24 липня 1993 року у м.Красилові Хмельницької області в родині робітників.

У 2000-2004 роках Кондратюк Максим навчався у Красилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2, а у 2011 році закінчив спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7 м.Хмельницького.

У 2013 році Максим Володимирович був призваний на строкову службу за контрактом до 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України, де обіймав посади розвідника-снайпера, командира 2-го відділення 2-ї групи 8-ї роти спеціального призначення військової частини А0553.

З 2014 року Максим неодноразово приймав участь у бойових діях на Сході України.

За сумлінне виконання службових обов’язків Максим Володимирович нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2016р.).

10 вересня 2019 року старший сержант Кондратюк Максим Володимирович під час виконання бойового завдання у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил отримав численні вогнепальні осколкові поранення.

14 вересня 2019 року Кондратюк Максим Володимирович помер у Харківському військовому госпіталі від отриманих мінно-вибухових поранень.

17 вересня 2019 року Кондратюк Максим Володимирович похований у місті Красилові Хмельницької області.

Керуючись Положенням про звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», затвердженим рішенням міської ради від 28.04.2010 року №31 (із змінами), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада

ВИРІШИЛА:

1. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Андрійчуку Михайлу Омеляновичу.

2. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Лисюку Олександру Олексійовичу.

3. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Бігусу Богдану Дмитровичу.

4. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Ковалю Володимиру Валентиновичу.

5. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Королюку Сергію Петровичу.

6. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Неживому Миколі Миколайовичу.

7. Присвоїти звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Кондратюку Максиму Володимировичу.

8. Надати грошову винагороду у розмірі, передбаченому Положенням про звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», згідно з додатком.

9. Видатки здійснити за рахунок коштів п.3.2.16 цільового фонду Хмельницької міської ради.

10. Відповідальність за виконання рішення покласти на заступника міського голови Г.Мельник.

11. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань охорони здоров'я, соціальної політики, гуманітарних питань та розвитку громадянського суспільства, свободи слова та інформації.

 

Міський голова О.Симчишин

 

Додаток

до рішення сесії міської ради

від 26.09.2019р. №4

СПИСОК

осіб, яким виплачується грошова винагорода у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, збільшена на суму сплати податку з доходів фізичних осіб:

1. Андрійчук Михайло Омелянович, …

2. Лисюк Олександр Олексійович, …

3. Бігус Олена Олегівна – дружина Бігуса Богдана Дмитровича, …

Виплатити 3/8 частки грошової винагороди.

Бігус Устим Богданович - син Бігуса Богдана Дмитровича, …

Виплатити 3/8 частки грошової винагороди.

Котік Мирослава Володимирівна – мати Бігуса Богдана Дмитровича, …

Виплатити 2/8 частки грошової винагороди.

4. Коваль Антоніна Яківна – дружина Коваля Володимира Валентиновича, …

5. Королюк Віра Яківна – дружина Королюка Сергія Петровича, …

6. Моцна Марія Сергіївна – дружина Неживого Миколи Миколайовича, …

Лясота Максим Сергійович – внук Неживого Миколи Миколайовича, …

Атаманюк Інна Миколаївна – донька Неживого Миколи Миколайовича, …

Атаманюк Антон Миколайович – син Неживого Миколи Миколайовича, …

Атаманюк Олександр Миколайович – син Неживого Миколи Миколайовича, …

Кошти виплатити в рівних частках кожній особі.

7. Кондратюк Анастасія Сергіївна – дружина Кондратюка Максима Володимировича, …

Виплатити 2/4 частки грошової винагороди.

Кондратюк Ангеліна Максимівна – донька Кондратюка Максима Володимировича, …

Виплатити 1/4 частки грошової винагороди.

Кондратюк Лариса Миколаївна – мати Кондратюка Максима Володимировича, …

Виплатити 1/4 частки грошової винагороди.

 

Секретар міської ради М.Кривак

Завідувач відділу бухгалтерського обліку,  планування та звітності Л.Стародуб